Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

- Так... начебто... Мені здається... - задумалася служниця, а я в нетерпінні нависла над нею. - Ні не памятаю. Я коли у кухню увійшла, вже про це говорили.

З досадою випустила її долоні, нарікаючи на таку діряву пам'ять своєї помічниці.

- Гаразд! - видала деякий через час примирливо. - Про що розмова була?

– А! - очі дівчини відразу загорілися ентузіазмом. - Ну, вона повинна була стати дружиною принца Аскеда. Але бідолаха загинула напередодні весілля. На неї напав дикий звір прямо тут у палацовому саду. Тільки звідки тут дикі звірі? Усі почали думати про другу принцесу. Претенденток то за дружину кронпринцу було двоє, от і вирішили, що та прибрала суперницю. Але доказів не було, та й принц, недовго сумував, швидко на ній одружився. А щоб уникнути скандалу сім'ї загиблої дівчини викуп відправили солідний. Три роки тому це було. Зараз у сім'ї кронпринца двоє дітей маленьких, живуть душа в душу. І не скажеш, що така страшна історія сталася у їхньому житті.

Розповідь Мірани зруйнувала всі мої теорії, що вже налаштувала в голові. Залишилася тільки одна, але її теж треба спочатку перевірити. Дуже хочеться дізнатися, що за магія у дружини наслідного принца.

Хоча, якщо тоді не змогли довести чи не захотіли, то зараз і поготів, ніхто не копатиметься в минулому.

Та й швидше за все напади, що відбуваються зараз, не можуть бути пов'язані з дружиною принца Аскеда. Яка їй вигода прибирати мене чи Сніжного Барса? Вона й так отримає трон разом із Левом після смерті імператора. Знову щось не клеїться. Бракує в моїх міркуваннях якоїсь дуже значної ланки, ніяк не вишиковується ланцюжок

.- Ви в мене все розпитуєте, розпитуєте, - перебила мої роздуми служниця ображено. - А мені зовсім нічого не розповідаєте.

До чого ж цікава особа, як би ще вміла тримати язик за зубами, ціни б їй не було.

- Ти хочеш знати, як пройшов обід у альтанці? - запитала її, розуміючи, що б таке наплести, щоб не посіяти чергову плітку.

Дівчина зніяковіло кивнула і я, вдаючи, що відкриваю страшний секрет, на вушко їй зашепотіла:

- Я вирішила їх помирити. Тільки Драконові це не сподобалося, от і довелося рятуватися втечею.

- Усього- то! - розчаровано простягла Мірана, і додала саркастично: - Навряд чи вам це вдасться. Навіть імператор не зміг цих двох помирити.

- Не може бути?! - сказала я недовірливо, тим самим стимулюючи її продовжити.

- А ось і може! - заявила служниця, від нетерпіння навіть підскочивши на місці, і заговорила таємничо пошепки: - Посварилися вони через дівчину! Принц Аслек закохався в дочку Посланця, а вона віддала перевагу принцу Асгарду, хоч той взагалі був до неї байдужий. Барс звинуватив брата у застосуванні магії та викликав на поєдинок, але програв. Дракон навіть не намагався виправдатися, а коли дівчина сама прийшла до нього, не став виганяти. З того часу вони ворогують. Хто вже має рацію, а хто винен, так до кінця і не зрозуміло. А та дівчина досі живе у будинку Чорного дракона, хоч він на ній і не збирається одружуватися.

Мірана замовкла, задоволена своєю обізнаністю, та тим, що змогла мене здивувати, а я задумалася.

Все старе як світ. Війни ведуться через кохання, брати сваряться навіки. Подібну ворожнечу одними розмовами не зупинити, тут потрібен час і, як мінімум, усунути об'єкт суперечки.

Цікаво, це її я бачила у будинку Дракона?

Стало недобре, після розповіді служниці. Усередині оселилося неприємне почуття. Мені не повинно бути ніякої справи до Чорного товариша, чому ж так гірко на душі. Ніби камінь утворився в районі сонячного сплетення, і вільно дихати не дає.

«Мені начхати, хто там у нього живе, - сказала подумки. - Я скоро повернуся додому і забуду цей світ, як страшний сон!»

Повторила цю фразу кілька разів, сподіваючись, навіяти собі досконалу байдужість до всяких лускатих. Допомогло мало, але голова злегка прояснилася, і вже не хотілося тікати в ту саму хвилину вбивати цього розпусника. Нехай тільки спробує підійти до мене ще раз із поцілунками! Не знаю, що я з ним зроблю!

- Взагалі, я вважаю, що та дівчина сама винна, - вторглася в мої міркування Мірана. - Всім відомо, що у принца Асгарда особлива магія. Навіть якщо тобі здається, що ти закохалася, треба було поїхати на якийсь час і перевірити свої почуття. А після цього, якщо вже й справді без нього жити не можеш – повертайся та дій.

- Що? - перебила я її. - Стривай! Якщо бути на відстані від Дракона, то…

- Магія розвіється, - підхопила мою думку дівчина. - Це лише магія.