Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

Покинутим? А тут можна докладніше?

– Ми в обох покинуті батьками, що страждали на все дитинство і юнацтво. Лише один в одному ми знайдемо опору, лише у помсті – заспокоєння.

Ем… А хто дав тобі право вирішувати за мене чи я страждаю? Не знаю кому як, але мені подобатися це життя і я ні про що не шкодую… Ну, крім того, що намагалася втекти від Хайдена. Зараз би наше з ним весілля мені не завадило, адже на заміжній інший чоловік одружитися не зможе, так?

– Але не будемо про сумне. Давай доїдай і підемо до саду. Незважаючи на те, що вже осінь, мій садок не втратив своїх запахів і фарб.

У Тенебрісі квіти та зелень зникають ближче до середини жовтня, геніє. Невже він цього не помічав? Ну, якщо він не залишав замку Хайдена і постійно працював, то, можливо, він справді про це не знає. Можу також припустити, що через відсутність сонячного світла та достатнього тепла, у володіннях мого друга справді рослинність втрачає колір набагато раніше. Нехай світло і творить життя, але нічого не може продовжувати існування без світла та тепла – вони є ключовою складовою росту та розвитку.

– Бачу, ти закінчила. Тоді ходімо, люба.

Наполовину заповнена тарілка – це закінчила? Хайден мене в їжі не обмежував і не квапив. Як же я сумую за ним! Потрібно тільки вибратися звідси і більше не буду поводитися так по відношенню до киріоса Байса.

– Хучіш, – позабув про раніше продемонстроване гарне виховання Ругун, грубо схопив за лікоть і, як ляльку-мотанку, стяг з стільця.

Темрява мені в печінку, що ж діється в твоїй голові, псевдофамільяре! Куди поділася твоя холодність і беземоційність, де поштивість та повага до людей, звідки взялася ця образа та агресія?.. Зрозуміла. Саме через брехливу гру справжні почуття накопичувалися і настав час їхнього прояву. Круто, але чому я свідок цього видовища? Навіть не так! Чому я одна з акторів цієї вистави? Колишні глави мафіозних угруповань здебільшого психологічної освіти не мають.

– Пам'ятаєш своє ворожіння?

– Ворожіння?

– «Ти збалансований, вдумливий і прагматичний, здатний глибоко вникати у все, за що візьмешся. З тебе вийде чудовий лідер, який має комунікативні здібності. Але що найважливіше – любиш справедливість та чесність»

Ого… Він так детально запам'ятав мої слова та ще й слово в слово. Не туди ти свій талант направляєш, Ругун, ой, не туди.

– І?

– Якби не ти, я б так і не наважився діяти: продовжував мовчки таїти образу і чекати на ідеальний момент.

Тобто я сама собі могилу викопала? Клас. Просто супер. Молодець, Іриніє, ти просто красуня!

– І що ж із цього тебе підштовхнуло до дій?

Чоловік зупинився, взяв мене за плечі і дивно подивився. Все ж таки згадала про план «не дивимося без захисту» і перевела погляд униз. Одне плече він все ж таки відпустив, але тільки щоб зірвати яскраво-червону троянду. Дряпаючи шкіру голови, це безсовісне створіння причепило шипасту і ненависну мені квітку до рудого волосся. Постояв, помилувався і вирвав його, мало не прихопивши і клаптя волосся.

– Все ж таки білий тобі більше підійде.

Чесно, вже виникли сумніви, що він говорить про колір пелюсток.

– Ти не відповів, – врешті-решт не стримала своєї зухвалості і показала самі крихти.

– А що відповідати? Сама Іринія, здатна наречена кіріоса Байса, сказала, що з мене вийде хороший лідер. Ти вселяла мені впевненість у себе, свої сили та прагнення. За це я тебе винагороджу.

– Весіллям?

– Так, – лагідно посміхнувся і пригладив ту частину волосся, яку сам мало не вирвав близько хвилини тому.

Сумнівна нагорода, Ругуне, дуже сумнівна. Краще б подяку у грошовому еквіваленті висловив, я не образилася. Чесно-чесно!

– Добре, проведеш ти обряд вінчання. Що далі? Як ти зібрався скидати Хайдена? Чому ти так з ним коїш? Невже він завдав тобі якоїсь шкоди?

Його підступна усмішка чомусь нагадала мені про те, що книгу з колом ув'язнення мій друг знайшов, коли був разом із «фамільяром». А що якщо?..

– Ти автор тієї книги, так? Той, хто знає способи подолати Темряву в плоті. Ти розповів Хайдену про Ізумі…

– Я той, без кого це б не вийшло. Для кола потрібна не лише темрява, а й світло.

– Тобто?

– Необхідні володарі двох джерел: темного та світлого.

– Ти вмовив світлого допомогти тобі?

Цей щур дивився на мене як двієчника, що ось-ось вирішить одну з безлічі завдань біля дошки. Хоча що приховувати, я й сама себе двієчником відчуваю: відповідь близько, така передбачувана, але не доступна для мого мозку в цей момент, коли так необхідно.

– Тобі вдалося домовитися зі світлим?

– Набагато краще, моя люба киріє, – не відриваючи погляду від мого обличчя, він узяв локон і поцілував його. Невже сподівався, що я почервонію від сорому? – Я володію двома сильними джерелами.

– Але ж це неможливо…

– Дитина Темряви та Світла теж не має існувати, але як бачиш я стою перед тобою, улюбленице моєї матері.

Сутінки мене потягніть! Це означає, що Ізумі має рідного сина… Темрява! І вона мені казала, що в неї не може бути дітей?

– Але первородні джерела не можуть народити природним шляхом!

– Можеш мені не вірити, я не змушую, але подумай сама: чи погодиться хоч один світлий працювати з володарем темного джерела, звідки в мене сила, що перевершує твою, навіщо мені влада над вампірами?

– Навіщо тобі влада над вампірами?

– Мені потрібна сила князя.

– Тоді чому просто не одружишся з Хайденом? Вибач, але тут я навряд чи допоможу.

– Для того, щоб забрати цю силу, мені потрібно просто вбити його.

Ругуне, а ти не такий уже й поганий. Для того, хто готовий безжально вбити того, з ким провів не один рік, ти надто м'який. У справжніх вбивць не тремтить голос, коли вони говорять про жертви.

– А ти певен, що в змозі це зробити? Не шкодуватимеш?