Читати книгу - "Olya_#1"

____

Мне крайне неясны ваши мотивы, но я человек подневольный, и в таком случае – прошу немедленной отставки.

Пусть корпорация занимается ею без моей помощи, дело ваше.

С уважением,

Ларионов

…]

Вражає? Отож-бо й воно. Висновки роби сам. І… просто будь обережний. Чуєш? Серйозно. Я не знаю, на біса корпорація тобі її підсунула, але будь із нею д-у-уже, чуєш, дуже і дуже ОБЕРЕЖНИЙ!

На цьому все, з тебе ром.

Бувай здоровий!

____

Okinawa Inc.

Спілкування – це життя!

Chapter Four

CRASH

1.

Планетарна Росія не починала війни — вона, по суті, була в неї втягнута. На початку двадцять третього сторіччя планетарна та колоніальна Росія вже фактично були двома окремими державами — так, пов’язаними історично та культурно, але не більше того. Напередодні самої війни практично всю колоніальну Росію контролювала приватна корпорація Роскосмос — тамтешнє суспільно-політичне життя, мас-медіа, торгівлю, комунікації, все-все-все, до чого можна дотягнутись… А окрім цього — Роскосмос контролював міжпланетні перевезення. По всьому обжитому Всесвіту. У цьому і була вся суть.

У смоленськім інтернаті Олі та іншим дітям розказували стандартну версію: була така собі суверенна колонія на периферії Рукава Стрільця, купка малонаселених планет із простенькою загальною назвою Катаріна, саме так називалась перша тамтешня заселена планета… І от жила собі оця маленька колонія, жила не тужила, і раптом ні з того ні з сього була окупована російськими військово-космічними силами. ООН і, зокрема, уряд США за колонію, ясна річ, вступились, але лише так, на словах. Ну, ще трохи відправили туди гуманітарної допомоги… На це російські ВКС узагалі збісились — і почали війну на винищення людської цивілізації. Такою була офіційна версія.

Лише вже старшою Оля змогла розібратись у всьому цьому трохи детальніше — не в останню чергу з допомогою Макса та його матері. Проте навіть і без них Оля ще в юності, як і більшість апатридів, чудово розуміла, що оця офіційна версія не тримається купи, і от чого — Роскосмос контролював усі міжпланетні перевезення. По всьому обжитому Всесвіту. А це, зокрема, значило, що не було і не могло бути в принципі ніяких «незалежних» колоній — ні в Рукаві Стрільця, ні будь-де. І от саме з допомогою Макса та його матері Олі і вдалося так-сяк вирішити для себе оце протиріччя…

Як і очікувалось, це була не дурнувата суперечка за якусь мікроскопічну, нікому й задарма не потрібну миршаву колонію, а довга й хитромудра партія протяжністю в десятиліття й десятиліття, глобальна й надскладна партія, котра мала безліч варіантів вирішення… а вирішилась врешті одним тотальним кривавим безумством.

Як уже мовилось, Роскосмос довгий час був монополістом на ринку міжпланетних перевезень і найбільшою транснаціональною корпорацією. Доходило до того, що навіть ООН мала узгоджувати з ними всі свої місії — від дослідницьких чи рятувальних до військових, а як же інакше, якщо везти їх усе одно доведеться на кораблях Роскосмосу? А якщо ООН часом противилась, то Роскосмос блокував усю роботу їхнього виконкому через підконтрольну йому політичну еліту планетарної Росії — а як же інакше, якщо планетарна Росія, по суті, жила за рахунок Роскосмосу? Це все неподобство, ясна річ, не влаштовувало цілу купу інших впливових країн, зокрема таких як США, Китай, Бразилія, Європейський Союз, Японія, Арабські Емірати, Ізраїль… Але, по-перше, у Роскосмосу також були свої впливові союзники на Землі — та ж Індія, Іран, Аргентина; а по-друге, і, мабуть, найголовніше, у отих впливових країн-суперниць Роскосмосу не було своїх наскільки ж могутніх корпорацій-сателітів. Окрім… одної. RSK Group.

RSK на той час уже активно «розробляло» зірки по всьому Чумацькому Шляху. Їхніх спеціалістів, приладдя та інші необхідні ресурси, ясна річ, також перевозив Роскосмос, але ж чим, питається, живились галактичні рушії Роскосмосу? Правильно — пучковими струменями енергостанцій RSK! Тобто обидві корпорації залежали одна від одної, обидві мали вселенські амбіції, обидві росли як на дріжджах, мали різні країни-покровителі… але все одно залежали одна від одної. Цей умовний паритет тривав досить довго — на піку покращення відносин компанії навіть утворили консорціум і дерибанили бідний Чумацький Шлях рука об руку. Але ж вічно так продовжуватись не могло…

Роскосмос стояв на колоніальному російському, іранському та аргентинському капіталах, а з RSK Group ситуація була складніша. Це була дійсно така цілком собі транснаціональна корпорація, і її власники досить довго противились спробам провідних держав підім’яти компанію під себе. Проте… було в цій ситуації в принципі два вирішальних моменти. По-перше, уряду США врешті-решт вдалося через ізраїльських, південноафриканських та індонезійських акціонерів прибрати до рук значну частку акцій RSK. А по-друге, — Роскосмос у своїй ненаситності дійшов не просто до божевільних розцінок за перевезення, а й захотів мати вже власні зоряні енергостанції. Після таких закидонів рада директорів RSK (не без вчасних нашіптувань з боку США та ЄС) переглянула свою політику і забажала якнайшвидше обзавестись хоча б невеликим, але власним транспортним флотом. З цього моменту і починався карколомний злет British Technology — з регіональної компанії широкого профілю до одного з лідерів космічного кораблебудування… але був іще один нюанс. British Technology на той час вже була майже суто американською компанією.

Словом, почалась так звана «торгова війна». В якийсь момент Роскосмос узагалі