Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Андрій біг щодуху, відкривши головний вихід за допомогою ключа, який він знайшов. Серце гупало в грудях, але він знав, що не може зупинитися. Хінако була занадто близько, і якщо він хоча б на секунду зупиниться, це може стати його кінцем.

Коли він вибіг на вулицю, його ноги автоматично понесли його до поліцейського штабу, який знаходився неподалік від школи. Забігши до поліцейської дільниці, він важко дихав, намагаючись пояснити ситуацію.

**Андрій (запинаючись):** *"Вона за мною... Хінако... дівчина, про яку ви розповідали в новинах... вона тут!"*

Поліцейські одразу зреагували, і кілька з них побігли до школи, щоб перевірити територію. Андрій залишився всередині, відчуваючи полегшення, але знав, що це ще не кінець.

---

Тим часом Грішка вийшов зі школи разом із загадковою дівчиною, не знаючи, що це його сестра Женя. Вони дійшли до стадіону, і саме там вона повернулася до нього і сказала слова, які його вразили:

**Женя (з усмішкою):** *"Привіт, братику."*

Грішка не встиг нічого відповісти, як вона зникла в тіні. Він залишився наодинці, намагаючись зрозуміти, що щойно сталося, і чи справді він почув це або ж це була просто його уява.

---

Тим часом Ілля, який залишився вдома, спокійно спав на ліжку, нічого не підозрюючи про небезпеки, які оточували його друзів. Він нарешті прокинувся, дивлячись на годинник, і зрозумів, що вже давно час йти до школи.

**Ілля (з позіханням):** *"Що я пропустив?"*

Він навіть не уявляв, наскільки напруженим і небезпечним був цей день для Андрія і Грішки.

Сторінка 5

Поліція швидко зреагувала на слова Андрія, і завдяки їхнім діям Хінако вдалося затримати. Вона навіть не намагалася опиратися, коли її взяли під варту. Охоронці з Японії приїхали забрати її назад, ретельно контролюючи кожен її рух, щоб вона більше не втекла. Новини швидко розлетілися по всіх каналах, де розповідали про жорстоку гру, яку вона організовувала в школах.

Андрій, повернувшись додому, не міг перестати думати про все, що сталося. Він лежав на ліжку і прокручував події в голові. Йому важко було повірити, що лише кілька годин тому він тікав від небезпечної дівчини, яка переслідувала його по школі.

**Андрій (внутрішній монолог):** *"Це було щось неймовірне. Але тепер, коли вона нарешті повернулася до Японії, я можу трохи видихнути. Що ж, час повертатися до нормального життя... хоча після такого це вже ніколи не буде просто звичайне шкільне життя."*

---

Наступного дня в школі Андрій зустрів Грішку. Обидва хлопці виглядали трохи змученими, але водночас полегшеними, що все це нарешті закінчилося.

**Грішка (з посмішкою):** *"Ну що, як ти після цього всього? Я так і знав, що не варто було розділятися!"*

Андрій засміявся, згадавши попередження Грішки.

**Андрій (сміючись):** *"Ти був правий, але хто б міг подумати, що це все так обернеться? Якби я не втік від Хінако, хто знає, що б сталося."*

Грішка кивнув, потім раптово його обличчя стало серйознішим.

**Грішка (серйозно):** *"Знаєш, коли я був з тією дівчиною… Вона назвала мене братиком. І це збило мене з пантелику. Виявляється, це була моя сестра, Женя! Я навіть не впізнав її, бо вона змінила голос. Хінако наказала їй мене вивести, але вона не видавала себе до кінця."*

Андрій був здивований.

**Андрій:** *"Справді? Це щось новеньке... Добре, що вона тобі допомогла, але це був шок для тебе, правда?"*

Раптом до них підійшов Ілля, який виглядав ще більш сонним, ніж зазвичай. Його очі були напівзакриті, і він ледве тримався на ногах.

**Ілля (сонно):** *"Що сталося? Чому ви обоє такі змучені?"*

Андрій і Грішка переглянулися і, посміхаючись, синхронно відповіли:

**Андрій і Грішка (в один голос):** *"Ілля, ти все проспав!"*

Ілля, навіть не розуміючи повністю сенсу цієї фрази, лише сонно похитав головою і промовив:

**Ілля (позіхаючи):** *"Та ну вас, пішов я назад спати. Якщо буде щось цікаве — розбудіть."*

Андрій і Грішка засміялися, спостерігаючи, як Ілля повільно зникає за дверима, майже засинаючи на ходу.

---

Пізніше того ж дня Андрій вирішив розповісти все Лізі і Владові. Вони зібралися в шкільному коридорі, де Андрій докладно розповів про те, що сталося — про Хінако, загадки, про те, як вони тікали зі школи.

**Ліза (з подивом):** *"Це просто неймовірно! Я не можу повірити, що все це відбувалося, поки я була вдома. Це страшно навіть уявити!"*

**Влад (серйозно):** *"Добре, що поліція вчасно втрутилася і що ви змогли знайти вихід. Хто знає, що могло статися, якби Хінако залишилася тут ще на день."*

**Андрій:** *"Так, тепер все закінчено. Її вже повернули до Японії, і я впевнений, що вона більше не втече."*

Усі полегшено зітхнули. Новини по телевізору також підтвердили це — Хінако була затримана і під посиленою охороною доставлена до Японії.

---

Тепер, коли вся напруга зникла, шкільне життя знову почало повертатися до нормального ритму. Але не обійшлося без сюрпризів. На одному з уроків, коли Андрій і Ліза стояли біля вчителя, допомагаючи з матеріалами для уроку, Грішка раптом вирішив оголосити всьому класу щось неймовірне.

**Грішка (голосно, з посмішкою):** *"Гей, народ, у мене є новина! Андрій і Ліза зустрічаються!"*

У класі запанувала тиша, і всі здивовано подивилися на Андрія та Лізу. Вони обидва почервоніли від несподіванки.

**Андрій (тихо до Грішки, трохи зніяковіло):** *"Що ти витворяєш?!"*

**Ліза (пошепки):** *"Грішко, ти це серйозно?"*

Грішка лише усміхнувся і підморгнув.

**Грішка:** *"Ну, хіба не час уже всім знати? Ви ж і так завжди разом. Тепер усі знають правду!"*

Клас почав шепотіти, обговорюючи новину. Деякі учні з подивом переглядалися, але більшість почали посміхатися і навіть підморгувати Андрію та Лізі.

---

Тим часом День закоханих наближався. Це було особливе свято для всіх учнів, але тепер для Андрія і Лізи воно мало стати ще особливішим. Хоч вони й були старостою і завстаростою класу, це не заважало їм залишатися разом і розвивати свої почуття.