Читати книгу - "Обережно, діти!"

потис руку. На прощання він ще раз сказав мені фразу, яку я чув від нього раніше: «Стриманість і ніякої паніки!» Пам’ятаю, як я плакав і як мене ніхто не міг заспокоїти. Пам’ятаю, як я зробив із десяти повітряних кульок літак, який мав би віднести діда Орка відразу до Бога. Я дивився на небо так довго, поки кульки не зникли за хмарами…

Зранку баба Марина сказала, що діда Орка забрали в лікарню. Інфаркт… Баба Настка викликала «швидку»: вона щодня приносила дідові Оркові щось свіженьке на сніданок.

– Він живий? – заховав я мокре лице у мамин светрик.

– Живий, але до нього не можна. – Мама сіла на стілець і пригорнула мене до себе. – Дід казав, що мусить одужати, бо має наступного року великі плани, і що ти мусиш приїхати. Він залишив тобі ось це.

Мама простягла мені дідів нетбук, книжку «Літаки» й конверт. Я присів на стілець і взяв конверт. У ньому був акуратно складений удвоє аркуш із малюнком і написом:

Дід не забув, що десяту таємницю я маю написати сам. Я почувався як ніколи дорослим. Чи міг би я ще кілька днів тому розібратися в цих складних дорослих речах?

– Дід залишив тобі ще один подарунок. Там, біля яблуні.

Я зірвався і побіг. Я ледь не перекинув лавку й відро з водою.

Під яблунею стояв літак. Той самісінький літак, якого ми запускали з дідом позавчора! Я торкнувся його крил, і мені здалося, що я торкаюся дідової руки і чую його голос.

– Стриманість і ніякої паніки, – повторив я.

Ні, я ще не навчився бути стриманим. Мені ще потрібен час. Ще багато часу!

Мої друзі стояли біля машини. Вони махали руками. Я вперше побачив у куточку Анетчиного ока сльозу. Я знав, наступного року я обов’язково сюди приїду. Для цього треба почекати тільки рік. Для того, щоб збагнути, хто тобі дорогий, треба відчути, що таке розлука. Так каже дід Роман. Я йому також потрібний. І він потрібен мені. Здається, я вперше зрозумів, як важливо бути потрібним одне одному.

Я сидів у машині й міцно тримав на колінах Лінку. Іншою рукою я тримав свій літак. Я дивився на небо, туди, де закінчуються хмари і починається безкінечність. Я знав: небо не має кінця, як не має кінця час, де ми стаємо мужніми, сильними й мудрими. Здається, я щойно сам збагнув останню таємницю чоловічого успіху – це ПАМ’ЯТЬ. Дякую, діду.

Оглавление Частина 1Просто привiт!   1. Не просто Марко   2. Моє народження (до і після)   3. Іноді так важко бути чемним!   4. Виховні процеси   5. Мене мають виключити   6. Спроба № 2   7. Дощ   8. Чекання   9. Я мушу нарешті починати дорослішати   10. Воля   11. Зима   12. День народження Частина 2Школа   1. Перше вересня   2. Коза   3. Краса потребує жертв   4. Така собі хованка   5. Шафа   6. Папуга   7. Щоденник   8. Вечірка   9. Тітка Марина виходить заміж   10. Візит татової шефині Частина 3Обережно, село!   1. Мене вперше залишили в селі   2. Як я садив квочку. Політ 1   3. Політ 2   4. Я ледь не одружився з Пилососом   5. Авторалі   6. Яблука   7. Лелека   8. Переполох у Данилівці   9. Реабілітація   10. Розмова з дідом Орком   11. Хованка   12. Велосипед   13. Майже гості і варена кукурудза   14. Смажена риба   15. Цукерки і півпомади   16. Десята таємниця діда Орка