Читати книгу - "Квантовий воїн"

свій зв’язок зі Всесвітом. У цьому почутті немає пихи — натомість тут є глибоке розуміння краси та дивовижі людського досвіду. Ми цінуємо надану можливість і використовуємо кожнісіньку нагоду (велику чи малу, захопливу або жахаючу) як можливість для пробудження. Усі життєві обставини розглядаємо саме в цьому контексті, завдяки чому завжди знаємо, що важливе для нас, а що — ні. П’ята дисципліна: розвиток характеру

Зрештою, важливо не лише те, що саме ми думаємо та робимо, а й те, хто ми. Те, ким ми є, вібрує в енергетичному павутинні унікальною частотою. Всесвіт не може нехтувати тим, ким ми є. Усі наші риси — як хороші, так і погані — резонують у павутині, ототожнюючи нас із цією вібрацією. Те, ким ми є, відіграє важливу роль у масштабах Усесвіту.

Розвиток характеру — це перетворення себе на ту людину, якою прагнемо стати. Осягнувши квантові істини, ми тепер знаємо, що здатні зробити будь-що або стати будь-ким, тож звільняємося від заборон минулого та формуємо ті якості, які найкраще відповідають нашому баченню. Немає кращого доказу дива людської природи, ніж можливість перетворити себе на ту людину, якою самі вирішили бути. Концентрація та практика допоможуть нам розвинути ті якості чи характеристики, які ми самі для себе обрали. Сміливість, далекоглядність, креативність, дисциплінованість, щедрість, віра, співчуття — ми можемо мати все це і не тільки. Немає нічого неможливого. Дисципліна розвитку характеру — це нова творча навичка, яку ми використовуємо для свого перетворення. Непогано було б запитати в себе: «Яка риса докорінно змінила б моє життя, наповнивши його змістом, якби я мав її?» Це буде нашою точкою відліку. Незалежно від віку чи життєвих обставин ми повинні завжди намагатися реалізувати своє найкраще «я». Наша світла тінь наділена всіма позитивними рисами, які матимемо в майбутньому. Вони існують усередині нас, вичікують на те, щоб ми звернули на них увагу і привнесли їх у своє життя. Дозволити їм яскраво засяяти — ось наша можливість і наш обов’язок.

Я вже розповідав про дисципліну відмови від дріб’язковості, та коли ми позбуваємося її, то чим можемо замінити? Природа не терпить порожнечі й поспіхом візьметься заповнювати її чимось іншим. Насправді це нам на користь, адже створює унікальну можливість замінити свою дріб’язковість протилежною рисою, що матиме нову вібрацію. Ми позбуваємося почуття жалю до себе та замінюємо його вдячністю. Ми відкидаємо самозначущість та розвиваємо в собі сумирність. Змінюємо хвилювання на впевненість, страх — на віру, перетворюємо жадібність на щедрість, лінощі — на самодисципліну. Ми активно створюємо себе наново. За одну ніч нічого не зміниться, тут не допоможе чарівна паличка, проте якщо спрямуємо на це завдання всі свої зусилля, то обов’язково побачимо результати.

Ми вивчаємо звички та запитуємо себе, чи корисні вони для нас. Чи в наших вони інтересах? Чи допомагають іншим людям? Розвиток характеру — це спосіб переспрямування енергії та реалізації найкращого «я». Ми цілком усвідомлюємо весь потенціал такого саморозвитку. Здатність утілювати в життя наші найкращі наміри і творити великі справи залежить від того, ким ми є.

Слід негайно розпочати вивчення своїх енергетичних можливостей співчуття, щедрості, віри та вдячності. Вдячність, наприклад, має дуже специфічну енергію, яка дає нам величезну користь. Живучи з почуттям вдячності, ми цим підбадьорюємо себе. Вдячність має одну секретну якість, про яку не всі знають. Те, що ми хвалимо і за що вдячні, примножується. Вихваляйте свої дружні стосунки та дякуйте Всесвіту за них — і друзів ставатиме більше. Хваліть своє міцне здоров’я і будьте вдячними за нього — і ви ставатимете ще здоровішими. Хваліть і дякуйте за достаток — і він примножуватиметься. Що ж стосується енергії, то вдячність — одна з найсильніших вібрацій, яку ми можемо мати.

Сміливість, співчуття, самодисципліна, щедрість, упевненість, віра, креативність, здатність долати життєві труднощі — усі ці якості мають свої енергетичні вібрації та існують у вигляді можливостей. І це геть не весь перелік. Ми щодня повинні виплітати павутину за допомогою образів тих рис, які хочемо мати, і давати своїй свідомості чіткі візерунки, аби вона могла з ними працювати.

Розвиток характеру — це не якесь абстрактне поняття, а цілком реальна повсякденна справа. Ми демонструємо те, ким є, коли взаємодіємо з іншими, вирішуємо складні життєві ситуації, справляємося з викликами та можливостями повсякдення. Коли в грі опиняємося в ситуаціях, які потребують вияву нашого найкращого «я», перед нами відкриваються можливості для самовдосконалення. Аби побачити силу свого характеру, ми маємо опинитися сам на сам з реальними викликами, які кидає нам життя. І коли це станеться, не повинні скаржитися. Саме це допоможе загартувати характер і стати сильнішими. Шоста дисципліна: ведення щоденника

Розвиток характеру, відмова від дріб’язковості, записування снів, плетіння павутини, закарбовування переконань — життя воїна насичене, різнобарвне, сповнене різноманітних можливостей. Ми тренуємося щодня, бо усвідомлюємо важливість цих тренувань і бачимо їх результати в повсякденному житті. Однак повсякчас напоготові, слідкуємо за тим, щоб розум не ошукав нас. Ми не повинні втрачати пильності, тому ведемо щоденник, аби переконатися, що чітко усвідомлюємо, де саме перебуваємо і що зараз є в нашому житті. Так можемо не покладатися на свій розум і не чекати, що він розповість нам усе це.

Щоденник — незамінний інструмент, адже об’єктивно показує домовленості між нашим «я» та розумом. Без нього ми, безсумнівно, ризикуємо перестати тренуватися. Квантова сила розуму може з легкістю перетворитися зі щоденної практики на концепцію чи філософію, а ми повинні вберегти себе від цього. Регулярні записи до щоденника допоможуть стежити за собою. Буде видно, чи виконуємо вправи. Щоденник стане місцем, де зберігатимуться наші ідеї, мрії та мандрівки внутрішнім світом. Ми щотижня записуємо сюди вправи, які плануємо виконати. Чітко формулюємо, які афірмації використовуємо, які óбрази візуалізуємо, з якою енергією об’єднуємося, які переконання вкорінюємо, над чим розмірковуємо, над якими дріб’язковими почуттями працюємо. Записуємо геть усе. Якщо сьогодні ми відчували жаль до себе або ж критикували когось, то це необхідно зафіксувати в щоденнику. Треба записувати кожну виконану вправу. Ми занотовуємо тут осяяння, що прийшло до нас після роздумів. Саме так, розгорнувши щоденник, одразу побачимо, над чим саме зараз працюємо.

Мушу застерегти: ваші найкращі наміри знову й знову проходитимуть безліч випробувань. Ні на мить не дозволяйте собі піддатися прокрастинації, бездіяльності й апатії. На своїх семінарах я називаю таку тенденцію «Великим шахраєм», бо ж наш розум — ще той шахрай. Він дуже добре вміє придумувати вдалі відмовки, щоб не виконувати