Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

Він нічого не відповідає. Дуже повільно підіймає спідницю і, поклавши руки на стегна, з силою притискає мене до себе. Від несподіванки охкаю.

Дверцята розсуваються.

Олександр виводить мене за руку. Поки він відчиняє двері квартири, осмикую спідницю. Чекає поки увійду. Зачиняє за собою й вмикає світло. Підштовхує, щоб проходила.

— У мене ні вина, ні чогось легкого, — знімає піджак. Підходить до мене й повільно тягне блискавку вітрівки. — Лише віскі, — пропалює своїм поглядом.

— Давай віскі, — сама не вірю, що кажу це.

Він не дивується, або ж вміло приховує здивування. Допомагає зняти вітрівку й проводить за руку на кухню. Вмикає підсвітку, підводить мене до стільниці й, рвучко піднявши, садить на неї.

— Зараз пошукаємо, — як ні в чому не бувало відкриває морозилку, знаходить лід, потім дві склянки. Кладе по два кубики. Знайшовши пляшку у шафці, наливає трохи й подає мені.

— За тебе, — оголошує тост, цокається зі мною й робить ковток.

Мовчки перехиляю в себе весь вміст, скривившись від гіркоти. Кладу ногу на ногу, демонструючи смужку панчіх, кидаю на нього, як мені здається, спокусливий погляд. Я вирішила. Хочу цього. Досить боятись.

Долоня Олександра опиняється на моєму коліні. Легко погладжує, потім підіймається вгору до смужки. Він робить ще один ковток й відставляє склянку. Іншу долоню кладе на інше коліно. Повільно, дивлячись у вічі, розводить мої ноги, а я нервово облизую вуста. Стає між ними, хапає мене під колінами й смикає на себе.

Дивиться у вічі, впиваючись пальцями у стегна. Підхоплює мене під сідницями, знімаючи зі стільниці. Притиснувши до стіни, цілує. Наполегливо. Відверто. Відхиляється, ніби шукає згоди в очах. Першою цілую його, проганяючи сумніви. Його пальці впиваються ще сильніше. Він кусає нижню губу, трішки відтягнувши її. Втискає мене у стіну, гаряче цілуючи в шию. Підіймає кофтинку, лишаючи поцілунки на відкритій частині грудей. Такий пристрасний. Гарячий. Згрібає мене в обійми й несе до спальні. У грудях пожежа. Я збуджена до краю. Все виглядає, ніби у кіно, де героїв накрила нестримна пристрасть та шалене бажання.

У спальні темно. Він не вмикає світло. Кладе мене на ліжко й нависає зверху. Тут пахне ним і це заводить ще більше. Він гаряче дихає в шию, цілуючи, прикушуючи шкіру, яка давно палає. Я задихаюсь від емоцій. Кофтинка летить невідомо куди. За ним зникає спідниця. Повільно… Ніби в темноті він хоче розглянути мене до деталей. Мої пальці зачіпають його сорочку, але ґудзики не піддаються. Тягну догори, щоб її зняти, але Олександр одним різким рухом смикає, відриваючи ґудзики. Видихаю. Повільно веду долонями по торсу, досліджую твердий прес. Щоки печуть, але темнота рятує ситуацію. Торкнутись нижче не наважуюсь. Він сам знімає штани та білизну.

Мій бюстик злітає надто швидко, але його цілунки проганяють мою ніяковість. Його вуста обпікають груди, опускаються вниз, торкаючись кожного міліметра шкіри. Дійшовши до мереживної гумки білизни він не зупиняється, повільно спускає її пальцями.

— Ох, — не стримую зітхання, палаючи від поцілунків внизу живота. А потім він робить те, що я, мабуть, не забуду ніколи, цілує мене там. В найчутливішому місці. Не відхиляється, продовжує пестити язиком, збираючи в животі електричний клубок. Він пече і вібрує.

— Саш, — здатність говорити зникла, я спроможна лише на якісь хрипи.

— Хочу так, — відповідає беззаперечно, продовжуючи солодкі тортури, приєднавши до них пальці.

— Ох, — вже не стримую зітхань.

Відкинувши голову й заплющивши очі, насолоджуюсь тим, що він дає. Нестримне бажання накриває тіло, скручується незнайомим спазмом внизу живота, а потім яскраво розривається моїми гучними стогонами на усю кімнату. Я просто пливу, не реагуючи на навколишній світ.  Він нависає зверху, цілує вуста, стискаючи груди. Розводить мої ноги, а потім проштрикує кожну клітинку мого тіла нестерпним болем. З вуст злітає стогін. Нігті з силою вганяю у його спину, до крові кусаючи вуста. На очах сльози.

— Що, Саш? — трішки відхиляється.

— Все добре. Не зупиняйся, — вимовляю крізь зуби.

Проводжу долонями по його спині. Заплющивши очі, звикаю до відчуттів. Біль минає, лишається тільки дискомфорт. Він цілує мене і навіть дискомфорт відходить на інший план. Обіймаю міцніше, цілую відвертіше, насолоджуючись кожною хвилиною поряд з ним. Його ритмічні рухи збуджують, але феєрверку більше не відбувається. У момент розрядки він видихає моє ім’я, вкриваючи шкіру сиротами.

Чудова ніч…

Особлива. Такої більше ніколи не буде. Зранку все скінчиться. Він розгнівається, а я поїду додому, щоб піти на нудний захід разом з Мироном. Але цю ніч я назавжди збережу у пам’яті, що б не сталося. Як би не склалося життя. Бо вона перша. Бо вона особлива. Бо вона разом з коханим…