Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

Батист випив узвар.

-Що ж. – Рокко зірвав чеку з гранати. – Смерть наближається.

3. -Не може бути, але як… - запанікував Альфред. – Ісаку, тікай і ШВИДКО.

«Звуки пострілів»

-Альфреде, це вони? Нам кінець.

-Синку, тікай, рятуй своє життя, щоб потім наша сім’я не була забута.

-А ви, Альфреде?

-А я нарешті знайду свій вічний спокій на голові Батька мого.

Покинувши кімнату Неспесі я почав бігти прямо на вихід. На жаль, таємні ходи були побудовані лише під головною залою на вході. Я мусив або бігти зараз, або чекати, поки смертоносний дует зайде в одну із кімнат. Але я побіг.

«БАЛЬГЕРДОН НЕРТА СІ ‘Є ЙОЦУХАН», - знову говорив у моїй голові Дермедон. Якби ж я розумів його мову… За час, поки я біг, я чув безліч криків, чув знову звуки пострілів. Жнеці полюють.

(Хвилина після вибуху)

-Що це за чортівня. – 4 охоронці підійшли до виходу. – Ви… - «Постріл» - тіло одного з них впало замертво на підлогу.

Пролунала велика кількість пострілів у темноту. Тиша

-Усім перегрупуватись, я перший – кричав Вальт. – решта за мною. – «Постріл» - тіло іншого впало замертво.

-СУКО, СУКО! ЧОМУ Я НЕ БАЧУ ВАШОЇ КРОВІ, ВИРОДКИ. ХТО ВИ ТАКІ… - «Постріл». – ще одне тіло впало мертвим.

-Я УБ’Ю ВАС ВСІХ, НЕЛЮДИ. – «звуки пострілів у темноту», жодна куля не влучила.  «Постріл». – тіло Вальта упало на підлогу, він був ще живий.

-Привіт, тваринко. – усміхнувся, наставивши пістолет до лоба, Рокко. – та прощавай. – «Постріл». – Ти подивись, Батисте. І це люди кажуть, що ще ми виродки. – пальцем вказував Рокко на трупи жінок прибитих до колон. «ХА-ХА», мені це починає все більше подобатись.

-… - Батист мовчав.

Вмить і світло скрізь було вимкнуте. Рокко та Батист бачили лише зміїні очі. Жнеці вийшли на полювання.

Здавалося, що саме у цей момент Рокко і Батист є загнаними у пастку звірами, але все було навпаки. Сорок жнеців, які тільки заповнили залу, не очікували під своїми ногами велику кількість гранат. Від вибухів Рокко лише сміявся, Батист добивав усіх хто ще залишався живим. На рахунку дуету було вже 44 вбитих тіла. З двохсот людей, що були у сім’ї, залишилося 156. У цей момент решта жнеців оберігали Вольфа та Флоріана. Батист і Рокко, неначе мертві ангели, що так жорстоко показують себе світу, наближались все ближче і ближче до ціл . У цей момент вони вирішили розділитися: перших дві двері дістались Батисту, решта дві -Рокко. «Скіф» у цей момент не знав, чи повернеться живим, але надію у серці він мав.

-Нехай згорять ці виродки усі, і змій їхній вмре так само не очікувано, як і з’явився. – кричав Рокко. – Батисте наші горючі речовини залиш для певного моменту. Я хочу, щоб це місце горіло.

-Гаразд, мій друже! А тепер ходімо. Бережи себе, Рокко!

-Навзаєм, Батисте. І не дай Боже, ти помреш, я відкопаю тебе з пекла і надеру твій самовпевнений зад.

-… - Батист мовчки пішов у перші двері.

У цей час Ісак Стелівонт, покинув саме свої четверті двері. На його очах була картина, де померлими були 44 його побратими. Кожне тіло або мало щось відірване, або лежало із кулею в голові.

-ЩО ЦЕ ЗА ЧОРТІВНЯ ТУТ ТВОРИТЬСЯ. – закричав Ісак та, впавши на коліна, промовив. – ДЕРМЕДОН ВРЯТУЙ ДИТИНУ СВОЮ!

«ДЕЙК’ІФ СУЙІФ ТАПАБТЕН». – говорив Дермедон у голові Ісака.

-Що ти хочеш від мене? Дай хоча б якийсь знак.

Саме у цей момент на вулиці щось блиснуло.

-Я зрозумів тебе, Дермедоне.                           

Вийшовши на двір, Ісак подивився на небо. У нічній тьмі, у хмарах був видний його силует. Змій, що пересувався, неначе на хвилях, на небі. Його ребра були видні навіть у темноті. Очима він спостерігав за хлопцем, змінюючи напрямок рухів свого тіла, але обличчям до нього він не з’являвся. Ісак бачив лише силует – самого Бога Змія – ні.

«СЕЕЙДУРОТА МАКУЙЧІ ДЕЕН» - говорив у голові Ісака Змій.

-Я тебе не розумію… Батьку наш, врятуй нас і подаруй нам вічне життя на спині твоїй. - Молив Ісак

«ПОВЕРТАЙСЯ У ЗАЛУ». – на секунду у голові Ісака пролунав зрозумілий голос Дермедона.

-БАТЬКУ, ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ. – кричав Ісак

Дермедон замовк і видно у небі його більше не було.

Стелівонт повернувся у зал, саме у цей момент Батист був повернутий до нього спиною, заходивши у 3 двері. «Скіф» вирішив перевірити, чи нікого Рокко не залишив випадково у живих. Ісак взяв зброю в убитого жнеця…

(За двадцять хвилин до цього).

-Ти тут, Батисте… - промовив до нього Вольф, який був останньою фортецею перед Флоріаном.

-Стільки часу пройшло, а ти так і не змінився, Вольфе. Ще з часів, коли ми пліч-о-пліч воювали. Ти єдиний серед усіх, хто був мені не противний за весь цей час.

-Дякую за комплімент, старий недовороже. Сьогодні вирішиться наша доля. Або ти, або я…

Батист лише поправив свою закривавлену шляпу і запитав.

-Як ти взнав, що я тут, у місті? Та чому ти у секті? Я гадав, що сам Чемнир візьме тебе до себе під крило після війни.

-«Скіфе», твоє ім’я, твої дії ніколи забутими не будуть, як би ти не змінився зовнішньо. Я слідкував за тобою, бачив, як ти підкидав у труп свій ніж, щоб подумали, що насправді то помер ти. Після війни я завжди був у тіні, щоб ти не бачив мене. Ти монстр, Батисте. Найбільше втілення антихриста, яке тільки могло народитись на світі. Ти не відчуваєш жалю ні до кого, ні до малюка, ні до старого. Скіфе, ти стільки всьому навчив Рокко, що я навіть не можу сказати, хто з вас є найсмертоноснішим. Єдине, про що мені доводиться надіятись, це те, що вчитель разом з учнем помруть, не влаштувавши апокаліпсису на континенті. Я слідкував за вами до Вільденбургу, де стався переломний момент моєї долі. У секті я, тому що після війни я знайшов тут свою Віру та сенс життя. Після того жорстокого акту – війни , я не міг перебувати на цьому світі вже нормальною людиною. Після першого мого вбивства щось у мені змінилося і жити з цим спокійно я не міг. Мене врятував Альфред, який дав мені хоча б каплю надії, яка сьогодні перетворилася на океан віри. Ваша з Рокко ідеологія – це кінець, кінець абсолютно для всього. Ви хочете убивати покидьків, коли весь світ наповнений ними. Ви хочете стерти з лиця Землі секти, які убивають людей, при тому убиваючи усіх, хто стає вам на заваді. Ви найбільші лицеміри, ви смерть!