Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

Спочатку Аліса помітила, як сатаніє погляд короля, і лише потім зазирнула в скриню. Погляд величності не обіцяв нічого доброго, і можна було подумати, що він побачив трохи оголеного блазня, от і розлютився, але вміст рундука виявився більш ніж невинним — постільні речі.

Таааак, а куди подівся Піполо? Аліса не мала жодного здогаду, як можна безвісти зникнути з закритої скрині. Одразу згадався Гудіні та його ефектні трюки. Виходить, Піполо — не просто блазень, а ще й за сумісництвом ілюзіоніст? Який хитрюга та молодець! Якби він не зник, відчув би на собі всю силу монаршого гніву. Король, он, і на безневинні пледи з простирадлами дивиться як на ворогів корони. А що було б, якби на їхньому місці лежав чотириокий чоловік?

— Знову вислизнув! — з досадою процідив величність. — Боягузливий Дрейк!

— Він же примара, мій королю, — не втрималася Аліса, щоб не покепкувати. — Чи варто воювати з безтілесним створінням? Чи не мудріше спробувати знайти до нього підхід, домовитися?

— Я намагався, — відповів король з погано прихованим роздратуванням і закрив скриню.

Кришка опустилася на місце з гуркотом. Зазвичай його величності набагато краще вдається контролювати свої емоції. Аліса не раз помічала, як швидко він придушує гнів. А тут почуття розігралися не на жарт. Але чому? Було помітно, як сильно він засмучений, що не вдалося вийти на контакт із Тим-Хто-Тут-Назавжди.

Алісі розхотілося жартувати над королем. Вона здогадалася, чому для нього так важливо поспілкуватися з піратом-привидом. Адже той повинен щось знати про подорож королеви-матері на проклятий острів. Можливо, вона не дуже-то й розповідала синові про свою небезпечну поїздку. Але король має право знати всі подробиці тієї загадкової історії. Адже з нею пов'язана таємниця його народження, а якщо вірити припущенням Піполо, то й таємниця його магічного боргу.

Відчувалося, що тема для короля дуже болісна. У темних південних очах світилася така щира досада, такі справжні емоції, що в Алісі ворухнулося співчуття. Вперше за весь час їхнього знайомства вона побачила в королі живу людину, чоловіка, у якого є свої болючі точки, свої слабкості і мужність приховувати їх від сторонніх.

— Повторю свою пропозицію, моя королево, — його величності нарешті вдалося впоратися з почуттями. — Запрошую провести сьогоднішній вечір разом, щоб краще пізнати одне одного.

— Добре, я прийму твоє запрошення, мій королю.

Можливо, потім Аліса і пошкодує про свою згоду — явно ж починається якась каверза, але зараз у ній говорило незрозуміле співчуття, яке тільки-но прокинулося, і яке поки що не вдавалося придушити.

— Але я наполягаю, щоб зустріч пройшла на нейтральній території: не в моїй та не в твоїй каюті, — висунула вона умову.

— Що скажеш про оглядову терасу на верхній палубі?

Краще й не придумаєш. Місце відкрите та безпечне.

— Годиться.

Коли король пішов, Аліса, звичайно ж, передусім перевірила рундук. Вийняла з нього всі постільні речі, але блазня не виявила. Він справді зник. Хотілося негайно покликати його знову за допомогою свистка і попросити розповісти, як йому вдався цей трюк зі зникненням. Але робити цього Аліса не стала. Відклала розмову з Піполо на потім. Адже перед нею стояло нагальніше завдання — з'ясувати, хто з її камеристок чекає дитину і попередити, щоб готувалася до висадки на берег. Правду кажучи, розлучатися не хотілося ні з Карлою, ні з Розабеллою. Не така вже й велика у Аліси армія, щоб втрачати бійців. Але що вдієш?

Тільки-но почало вечоріти, як у каюті Аліси з'явилися обидві її камеристки. На ловця, як то кажуть, і звір біжить.

— Моя королево, накажете готувати вас до сну? — спитала Карла.

Як мило, що Алісу так наполегливо намагаються спрямувати до ліжка величності. Вона вже знала, що мовою старшої камеристки "готувати до сну" означає "готувати для шлюбної ночі". І якщо вже вона сама торкнулася вельми інтимної теми, то саме з Карли вирішено було і почати.

— Розабелло, залиш нас на деякий час, — попросила Аліса.

Варто було тій вийти за двері, як Карла пожвавішала.

— Мудре рішення, моя королево. Ніхто краще за мене не підготує вас до сну. А Розабелла дуже недосвідчена і лише заважатиме.

— Я правильно зрозуміла, що в тебе, Карло, у таких справах якраз навпаки багато досвіду?

Питання трохи збило камеристку з пантелику. Вона не знайшла, що відповісти.

— Сідай, — запропонувала їй Аліса почесне місце на скрині, а сама за традицією сіла на ліжко.

Карла слухняно примостилася на скриню. Манірна, строга і напружена. Вона вже відчула, що щось не так. Аліса дивилася на неї, намагаючись зрозуміти, чи може цей взірець моральності та вірності обов'язку піддатися пристрастям. Вірилося не дуже. Розабелла, незважаючи на юність, здавалася Алісі більш пристрасною натурою. Але якщо судити по фігурі, то шансів бути вагітною більше у Карли. Розабелла худенька, в брючному костюмі схожа на підлітка — жодного натяку на животик. А ось Карла мала достатньо пишні форми, щоб довго була непомітна вагітність. І чи не тому вона навідріз відмовилася від "чоловічого одягу", що той підкреслив би округлість живота?

Перш ніж почати ставити запитання, Аліса ретельно підбирала слова. Не хотілося влаштовувати допит, не хотілося зайвий раз бентежити і змушувати нервувати. Вона чудово розуміла, що для того часу, в якому вона зараз знаходиться, розмова про позапланову вагітність дуже непроста. Але краще з'ясувати все таким чином, ніж залучати лікаря.

— Життя складне і непередбачуване, — вона вирішила почати здалеку і говорити завуальовано. — Трапляється, що незаміжня жінка може кимось дуже захопитися. І не завжди ми владні над своїми почуттями.

— Вам про все відомо, так? — зненацька перебила Карла. Вона тяжко зітхнула, помовчала і вигукнула скрушно: — Я не змогла з собою впоратися. Дозволила зайвого… — вона опустила голову, а потім знову підвела: — Хто вам сказав, моя королево? Він?