Читати книгу - "Фаворитка. Між двох вогнів, Очеретяна Кішка"

Колись давно, в минулому щасливому житті вони з Алехандро зустрічалися тут далеко від чужих очей. Це був один із його маєтків, отриманих у подарунок – справжній рай для закоханих. Він тільки прибув як посол від сусіднього князівства і миттєво підкорив серце королеви. Вже тоді Алехандро був повною протилежністю його величності: витончений, гарний, розумний, умів підтримати розмову в будь-якому суспільстві і виявився прекрасним коханцем… Тепер стіна навколо будинку їхньої мрії наполовину зруйнувалася, ворота покосилися, у більшість вікон закривали облуплені віконниці. Все це ніби нагадувало про зруйноване щастя, навіювало ще більшу тугу і тривогу.

Як тільки карета зупинилася, з дверей швидко вискочив низькорослий чоловік середнього віку. Він відчинив дверцята і опустив підніжку, вітаючи гостю з усією можливою чемністю. Корольова, проте, не поспішала виходити.

- Я можу бачити віконта ді Лагота? – її тон був спокійним та холодним, але стримати шалений стук серця не вдавалося.

- Так, ваша величність, наказано негайно вас супроводити!

-Хто ще є в будинку? 

Королева-мати тільки тепер помітила знайому карету - ту, що поза всяким сумнівом, належала Едвіну. Отже, її син був тут і це підтверджувало донос, збільшився страх і тривогу.

- Не можу знати, панове не доповідали.

- Ось як? Ну що ж, проведіть мене! - вона опустила витончену ніжку на сходинку і легкою ходою, яка ніяк не в'язалася з високим становищем, поспішила переступити знайомий поріг.

Усередині панували запустіння та запах пилу, але на другому поверсі, куди вона піднялася, було трохи чистіше. Біля однієї з кімнат наприкінці коридору стояла людина - мабуть, охоронець, і тепер королева ще більше прискорила крок, щоб нарешті подолати відстань, що її розділяла з синами. Перед тим, як увійти, вирівняла спину - ніякі сили не змусили б Йоханну виглядати жалюгідною, але вся ця показна впевненість розтанула в ту ж секунду, як двері відчинилися.

Погляд вихопив з напівтемряви кімнати дві постаті – однакового зросту та статури. Вони були так близько один до одного, що королева спершу прийняла це за братні обійми. Тільки потім стала помітна рука Едвіна, що тримала брата на комір, і його перекошене від злості обличчя.

- Припиніть негайно! Я не для того сюди приїхала, щоб побачити, як ви вбиваєте один одного!

- А ось і матінка, - Едвін навіть не глянув у її бік, але все-таки розтиснув пальці - Познайомся, любий братику, як бачиш, тепер згадали й про тебе!

Філіпп озирнувся. Якщо до цього в її величності ще з’являлися сумніви, тепер вони зникли без сліду. Він був точною копією брата - те ж світле хвилясте волосся і такі ж пронизливе, як у нього очі. Страшенне хвилювання не давало заговорити, королева-мати мовчки простягла руку і Філіпп з повагою підніс її до губ.

- Неймовірно, - нарешті Йоханна опанувала себе. - Я поховала тебе двадцять років тому і щороку їздила на могилу. Яке блюзнірство!

Філіпп не знаходив, що відповісти, він відчував суміш образи, злості і водночас радості. В дитинстві він часто здавався питанням: чому мати покинула його? Чому він не знає навіть її імені? Тепер близнюк Едвіна на мить став щасливим хлопчиськом, якого розшукали, щоб пояснити - все це була жахлива помилка! Наче читаючи його думки, вчорашній бранець не міг не вставити слівце: 

- Я так думаю, тепер ви маєте намір відшкодувати блудному синові все, чого він не отримав у дитинстві, - в'їдливо додав Едвін, якого картина анітрохи не розчулювала. - Наприклад, життя у вигнанні! Звісно, ​​це було чарівно! Що ще? Точно, стан менший, ніж у половини придворних, як інакше, якщо його величність не забажав визнати батьківство! Ну і на закуску – дружина, яку обрали з політичних міркувань.

- Едвіне, припини блазнювати! - тонкі ніздрі королеви здригалися, видаючи крайній ступінь обурення.

- Чому? - тепер він по-справжньому спалахнув. - Схоже, нікого не бентежить, що ви знаходите тут не тільки мого воскреслого брата, а й мене самого? Запитайте в нього, як я опинився тут!

- Ти тут тому, що міг наробити лиха - до кімнати зайшов Алехандро і вклонився королеві. – І перш ніж я побачу, як ви зганяєте один на одному дитячі образи, нам треба поговорити про головне. Ви обидва – у небезпеці. Я підозрюю, що про підміну вже стало відомо вашій сестрі, і вона хоче влаштувати перевірку. Звідки – не маю уявлення, шпигун може бути у твоєму домі, Едвіне, або у вас, ваша величність…. Якщо ж я помиляюся, то справи не набагато кращі. Цей титул і новий маєток. Пробач Едвіне, але в тебе немає жодного досвіду утихомирювати неугодних тобі людей, а Домп'єр - розсадник зрадників і шпигунів. Ти не протримаєшся і місяця без того, що там спалахне  бунт, чи гірше за це, почнеться війна з сусідами.

- І що це все означає? – тепер настала черга Йоханни в розгубленості вислуховувати раптову доповідь.

- Це означає, моя королева, що ми обіграємо вашу дочку! На церемонії вона побачить рідного брата, а не його двійника, це приспить увагу, а далі… поїздки до Домп'єра не відбудеться! Дозвольте все влаштувати, мені потрібна тільки ваша довіра!

Йоханна не могла відповісти одразу, вона була спантеличена і відчувала підступ, що міг ховатися за цим бездоганним планом. 

- Ви гарантуєте, що обидва моїх сини залишаться живими та не постраждають? – у погляді Йоханни промайнули сумніви.

- Даю вам голову на відсіч! І якщо я не дотримаюсь слова, можете кинути мене у в'язницю і стратити, я не ховатимусь!

Проникливості Алехандро могли позаздрити багато хто. Через підставних осіб, куплених слуг та своїх шпигунів він стежив за всім, що відбувалося у сім'ї королеви. У його рукаві залишилися головні козирі, але навіть такому розумному придворному було відомо не всі. Як і багато чоловіків, коханець королеви недооцінював жіночу хитрість, а цією зброєю Ельфріга володіла чудово.

Весь цей час вона не спускала з Едвіна очей і отримувала новини про всі події його життя. Це було необхідно, бо давало можливість попередити зраду і зазіхання на трон. Тепер, коли Ельфризі донесли про двійника, вона не стала мучитися сумнівами, рішення було майже одразу готове!  Нехай з'явиться при дворі, і вона особисто викриє його, щоб кинути до в'язниці! Заради цього варто було підіграти ще одній особі.