Читати книгу - "Чоловіки під охороною"

Але чому я не повинен тримати його на Берідж, тільки сам бог знає! Одначе всі тут, у тому числі і я, сприймають це як щось саме собою зрозуміле…

Берідж із зверхністю королеви згоджується з тим, що має право на цілковиту безкарність. Але Лія не відпускає мене так просто, вона переслідує мене, шпигаючи шаблею під бік.

— Що ви збираєтесь робити з доктором Гребелом?

— Дати йому завдання, рівноцінне з завданням доктора Пірса.

Берідж схиляє голову, тож я, якщо розумію її правильно, дістаю від неї схвалення. Свою останню стрілу пускає Кроуфорд.

— Докторе, — каже вона з лукавою посмішкою, — чи можна поставити вам ще одне запитання? Свою доповідну ви написали місяць тому. Але чому ви завели з нами розмову про неї аж сьогодні?

Я теж усміхаюся до неї. Усміхаюся недовго і, сподіваюсь, без статевої зверхності, а тоді кажу:

— А ось чому. Нещодавно я отримав від Гільди Гельсінгфорс коротенького листа, в якому вона писала, що досі ми не домоглися особливих успіхів через мої незгоди з жінками й С у лабораторії. Я зробив із цього листа висновок і написав їй заяву про свою відставку.

Я дивлюся на жінок і особливо пильно на Берідж. Очевидно, вона про це не знала[22]. Вона довірена особа, якій довіряють, мабуть, не все.

— Так, — кажу я, — я двічі подавав заяву про відставку. І Гільда Гельсінгфорс обидва рази мені відмовляла. Тож я дійшов висновку: Гільда Гельсінгфорс вважає, що свої взаємини з жінками та С я можу поліпшити. І ось сьогодні я спробував це зробити. — Помовчавши, додаю: — Час покаже, чи досяг я успіху.

Ця розмова, що, з огляду на підслуховування, була бездоганна, справляє на жінок певне враження. Мені це впадає в око. Моя поведінка мимоволі виявилася досить гнучкою: під час усієї розмови я дозволяв жінкам ставити мене в скрутне становище, і тільки наприкінці взяв над ними гору, вдаривши козирною картою.

Одначе підсвідомо я відчуваю свою гнучкість. На цьому мені хочеться завершити розмову, я підводжусь і кланяюся жінкам. На сцену виходить колишня слабка стать. Прощавайте, колишні об’єкти, що стали суб’єктами! Але чому задля свого визволення ви неодмінно маєте зневажати мене? Де ж справжня рівноправність?

Згодом я сідаю за стіл. У Блувіллі зі мною таке траплялося часто: я знову відчуваю якусь нереальність. По суті, мене зовсім не шокує, що мої помічниці спонукали мене до самокритики. В цьому нема нічого страшного. Я знаю багатьох великих дослідників у медицині, лабораторії яких працювали б набагато краще, якби ті дослідники погодилися на самокритику.

Ні, глибоку тривогу викликають претензії до мене блувіллських жінок: усмішку, погляд, доторк руки вони розглядають як злочин. Я ніколи не зможу змиритися з таким фанатично ворожим ставленням до другої статі.

А особливо мене дивує те, які піддатливі бувають люди. Як же швидко вони дозволяють маніпулювати собою! Мільйони німців з волі Гітлера повірили в шкідливість євреїв! Мільйони американців схвалили варварське бомбардування Ханоя! А сьогодні жінки… Просто важко повірити! Вистачило всього півроку, щоб нав’язати цим розумним лаборанткам сучасне фразерство та ідеї, які воно в собі несе.

Я думав, що мені буде нелегко помиритися з доктором Гребелом. Але я помилився. Всі його лихі почуття до мене вмить розвіяла радість, яку в Гребела викликало його підвищення на посаді. Водночас я помирився з усіма членами його касти.

Серед С запанувала справжня солідарність. Образити когось одного з них означає образити Всіх їх. У моїй лабораторії С чомусь вважали, що я ставлюся до них зневажливо. І тепер вони почувають себе так, ніби заново народилися, й узялись до роботи з іще більшим завзяттям. Коли С. задоволений життям, він стає справжнім в’ючаком. У нього тільки один інтерес, одна втіха, одна мета: робота. Дайте йому роботу до вподоби, можливість рости на посаді, добру платню, і він тягтиме своє ярмо, як віл. Ні на крок не відступить із борозни, цілими днями ходитиме в упряжі, виявляючи неймовірну витривалість і зразкову покірливість.

При нагоді я розширив повноваження Дії Берідж, і це дало непогані наслідки. Її науковий багаж досить незначний, зате вплив на всі три касти величезний. Берідж — це наш цемент.

Але мої особисті взаємини з Берідж, на відміну від взаємин із Гребелом, повинні бути невинними. Мені не можна дивитися на неї, всміхатись їй і, звісно ж, торкатися її, навіть кінчиком пальця, отож я надолужую все у сновидіннях. Атож, я часто бачу сни! В них я повертаюсь у свою юність! Тож уночі Дія Берідж разом із Пуссі, Джекі та місіс Берроу з’являються в моїх таємних садах. А вдень, коли вона підходить до мене, я поводжуся зовсім байдуже: примружую очі, розмовляю приглушеним голосом, горблюсь і наслідую кволі рухи С. Це вершина лицемірства, бо що більше я намагаюся прибрати безстатевої подоби, то глибше вдихаю приємний запах Дії. Коли вона йде від мене, я випростуюсь, і тоді мені хочеться заіржати.

Берідж, зі свого боку, грубо випробовує мої нерви. Я помічаю це з деяким острахом: її нагляд за мною послаблюється, їй не вдається при мені цілком контролювати свою поведінку. За день Берідж по три-чотири рази змінює своє ставлення до мене. На людях вона, звісно, й далі така сама холодна — я маю на увазі наші ділові зустрічі в моєму кабінеті. Наприклад, сьогодні я мав справу з чотирма різними Діями. Вранці в мене була насуплена й небагатослівна Дія Берідж (змарніле обличчя, стомлений вираз, темно-сині кола під ясно-блакитними очима). Об одинадцятій годині Берідж була заклопотана начальними проблемами, метушлива, діяльна, а зі мною відверта й приязна. О четвертій годині вона бозна-чому нагадувала крижану брилу. А наприкінці дня затіяла в моєму кабінеті справжню суперечку. Мабуть, підслуховувальний апарат, що стоїть у моєму кабінеті, в її кабінеті