Читати книгу - "Прерії Арктики"

Empidonax minimus — малесенький тиранн, або мухоловка-крихітка, — найдрібніша з тираннів Північної Америки (довжина тіла всього 13 см). Ще її називають (звуконаслідувально) «чебек». Скромне забарвлення — білуватий низ, бурувато-маслиновий верх. Гніздиться на північ від західної та центральної Маккензі, південного Ківатина. Як і феба, крихітка охоче селиться в садах, селищах. Солідне, ретельно побудоване (як у всіх тираннових) гніздо розташоване в розгалуженні гілок молодого деревця або на горизонтальній гілці. Крихітка дуже активна й галаслива. Полює так само, як і наші мухоловки, підстерігаючи здобич на вершинах кущів і дерев; харчується виключно комахами.

Turdus migratorius — робін, він же мандрівний або американський червонозобий дрізд, зустрічається в Канаді та лісах cif на північ від межі лісової рослинності. Згори темно-бурого забарвлення, знизу — яскравого цегляно-червоного кольору. Перші переселенці з Європи назвали цього червоногрудого птаха робіном на честь їм знайомої зорянки (малинівки). Робін може гніздитися в садах і парках, прибудовах, існуючи у відносно тісному контакті з людиною і страждаючи насамперед від котів (домашні коти є лютими ворогами цього птаха — як, власне, й багатьох інших). Дрізд-робін приносить неабияку користь, винищуючи шкідливих комах, але може й поласувати фруктами в садах.

Melospiza lincolni — маленька пташка (завбільшки як горобець), забарвлена згори в бурувато-маслинові тони в темних цятках (вони є і на грудях), світла знизу; на коричневому тімені добре помітні поздовжні чорні смужки. Гніздиться вівсянка Лінкольна по всій Канаді, крім Крайньої Півночі. Малопомітна, мовчазна пташина, яка харчується комахами, у тому числі мурахами.

Bombycilla garrulus — омелюх широко розповсюджений у північній півкулі птах, характерний насамперед для хвойної тайги. У Канаді гніздиться від Атабаски до Ківатина.

11

Чорний ведмідь — найпоширеніший у Канаді. Більше рослиноїдний, ніж ведмідь грізлі. На початку XX століття вважалося, що в Північній Америці живуть десятки видів ведмедів. У цей час більшість американських зоологів виділяють два види бурих ведмедів: чорного ведмедя (барибала) і власне бурого ведмедя, що поділяється на два підвиди (аляскінського бурого ведмедя та грізлі). Інші вчені вважають, що всі американські ведмеді — підвиди звичайного бурого ведмедя Ursus arctos.

12

Great Slave Lake — глибина озера до 150 м, площа понад 30 тисяч квадратних кілометрів, що перевищує, приміром, площу Кримського півострова порівняно з площею Азовського моря.

13

Bonasa umbellus — доволі великий рябчик, з боків шиї в якого м’яке чорне пір’я утворює «комірець». Навесні самець токує, сидячи серед хмизу. Іноді токування спостерігається й восени. Зустрічається комірцевий рябчик у лісах Канади та півночі США.

14

Біла риба — так американці називають сигів — доволі близько споріднених видів, що належать до роду власне сигів (Coregonus) із сімейства сигових ряду лососеподібних. Письменник наводить родову назву, але не вказує точно, який саме вид він мав на увазі. Швидше за все, це сиг звичайний, широко розповсюджений в озерах і річках на півночі Америки та Євразії. Хоча не виключено, що мався на увазі чир — велика й дуже смачна сигова риба, мешканка річок і озер на полярних територіях від Печори до Канади. У річках Північної Америки водиться й омуль-можливо, супутники Сетона ловили саме цю рибу. М’ясо всіх згаданих риб дуже смачне та ніжне, високо цінується місцевими жителями — представниками питомих народностей Півночі. Характерно, що свіжі сиги не переносять навіть короткочасного зберігання. Їхнє найніжніше м'ясо може мати чудовий смак лише дуже нетривалий час. Тут письменник, звичайно, має рацію — дивовижний смак північних сигів можна відчути тільки на місці, а за межами північних територій скуштувати справжнього смаку сига або чира не можна ні за які гроші!

15

Найбільшим представникам сімейства куничих (Mustelidae), розповсюдженого по всьому світі, за винятком Австралії та Мадагаскару, є сибірська росомаха Gulo gulo. Вона часом виростає до 1 м, іноді буває ледь крупнішою, довжина її хвоста близько 15 см; вага звіра досягає 20 кг. Хутро в росомахи буре; над очима, а також з боків тягнуться світлі смуги. Зустрічається в лісотундрі й тайзі на півночі Азії, Європи, Північної Америки. Практично всеїдний хижак — харчується всім, що трапиться під руку, від дрібних лемінгів до великих копитних. Хоча росомаха й воліє ласувати дитинчатами оленя або лані, проте здатна впоратися й із дорослим оленем і навіть лосем, коли заплигне йому на спину та перегризе сонну артерію. Часто жертвами росомахи стають хворі, поранені або ж молоді тварини, які не можуть як слід захищатися. Дрібних тварин росомаха з’їдає відразу, а великих — по частинах, закопуючи їх у землю про запас.

16

Англійське слово «barren» означає «мирний», «неродючий». Barren Grounds, Barrens — «Марні землі».

17

Gavia immer — полярна гагара, великий водяний птах із короткими вузькими крильми, щільним і твердим оперенням. Довжина тіла до 85 см, вага 4–4,5 кг, розмах крил до півтора метрів. Чудово пірнає, легко плаває, але суходолом пересувається з натугою. Злітає з води з розбігу й тільки проти вітру.

18

Picea canadensis — ялина канадська останнім часом стала досить популярною, хоча завезли в Європу її порівняно давно; особливо декоративною вважається її конусоподібна, або конічна, форма (Р. с. f. conica).

19

Автор мав на увазі накипні лишайники, які разом із іншими лишайниками є унікальною формою життя, загадковою «рослиною-сфінксом», симбіотичне співтовариство двох, по суті, організмів — гриба й водорості, — сплетених воєдино. Деякі вчені, втім, вважають, що взаємини гриба й водорості не настільки безхмарні. Так, англійський біолог Кромбі назвав їх протиприродним поєднанням полоненої дівиці (водорості) й тирана-хазяїна, тобто гриба. Очевидно, симбіоз у їхніх стосунках тією чи іншою мірою поступається місцем паразитизму з боку агресивніших грибів.

20

Citellus undulatus parryi — довгохвості ховрашки, часто згадувані письменником, заселяють дреновані ділянки — гірські тундри, прирічні простори, острівці. Це досить великі звірята (довжина тіла до 32 см, із яких 40 % доводиться на хвіст), бурувато-вохристого забарвлення з невиразними світлими плямами. Харчуються рослинними кормами, комахами, навіть падаллю. Копають складні нори, де влаштовують запаси на зиму; взимку впадають у сплячку.

21

Із сімейства носоглоткових ґедзів (Oestridae), личинки яких паразитують у тілі, одним із найстрашніших є  ґедзь Cephenomyia stimulator. Втім, в описаній ситуації, вочевидь, брала участь інша комаха, близька до ґедзя підшкірного бичачого (Hypoderma bovis), личинки якого досягають 5 см завдовжки,