Читати книгу - "Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків"

– Знімай, кохана…

– А трусики?

– Знімай, кохана…

– А тампакс?

– От невезуха! З цього треба було і починати!..

– Не знаю, як і сказати батькам, що я розлучилася.

– Чого ж ти боїшся?

– Так вони ж навіть не знають, що я була одружена.

– Навіщо ж їм взагалі щось говорити?

– Обманщик! Я знаю, що ти мене зраджуєш!

– Заспокойся, любонько, дай вимовити хоч слово.

– Хочеш виправдатися?! Знаю, що зможеш, але внутрішній голос мені говорить протилежне!

– Так у тебе є ще голос і внутрішний?! В такому разі я здаюсь!..

– Чому ж Катерина не виходить заміж?

– Вона чекає мужчину своєї мрії.

– А яким же він повинен бути?

– Він повинен захотіти одружитися з нею.

– Мій чоловік спить по двадцять три години на добу!

– Він працює пожежником?

– Ні, рекламним агентом.

– І що він рекламує?

– Снодійне.

– Галю, а скільки ви отримуєте за своє секретарство?

– Дві тисячі.

– Ви знаєте, я б із задоволенням платив вам чотири тисячі.

– Із задоволенням я отримую у п’ять разів більше!

– Кажуть, ти дуже щаслива. Як ти цього добилася?

– Дуже просто. Я познайомилася з багатим чоловіком. У нього були гроші, у мене досвід.

– А тепер?

– У нього є досвід, а у мене гроші.

– Лізо, твій чоловік пам’ятає дату вашого весілля?

– На щастя, ні.

– Чому «на щастя»?

– Я нагадую йому про це кілька разів на рік і щоразу отримую подарунок.

– Остапівно, як твій старий пень поживає?

– Так… Помер на днях… Пішов на город нарвати петрушки в салат і… інфаркт!

– О Господи! А ти ж як?

– А що я? Довелося салат укропом заправляти…

– Ваню, скажи, що ти мене любиш.

– Люблю, кобро.

– Ваню, скажи, що ти мене хочеш.

– Хочу, моя мавпочко.

– Ой, Ваню, ти й мертвого вговориш.

– Ваше ім’я?

– Марія Іванівна Іваненко.

– Заміжня?

– Так.

– Чим займається чоловік?

– Виробничник.

– Діти?

– Ні! Меблі.

– Що з тобою? Ти так схудла…

– Я дуже страждаю, мій чоловік мені зраджує.

– Так розведися з ним!..

– Поки ще не можу. Хочу скинути ще п’ять кілограмів.

– Чому так сталося, що ви вирішили розлучитися?

– Бачите, чоловік має дуже велике коло знайомих жінок, і кожного разу називає мене різними іменами.

– Ну, це несерйозна причина.

– Так, але ж я не знаю, на яке з них обзиватися.

– Ти двері замкнув?

– Так.

– На верхній замок?

– Ага.

– А на нижній?

– Угу.

– А на защіпку?

– І на защіпку.