Читати книгу - "Смерть манекенниці, Петре Селкудяну"

і ніхто не допоміг їй вирватися звідти. Після того як вона стала одною з сестер у секті, Йоана зв'язала себе з цими людьми страшною клятвою, порушення якої могло коштувати їй життя. Петрашку легко домігся від неї того, чого ні за яких інших обставин йому не вдалося б. Йоана завагітніла, і Петрашку взявся зробити їй аборт за дві тисячі лей. Навіть її не звільнив від платні, хоч сам спокусив і запевняв, що кохає. Але оскільки співжиття в рамках секти не покладає на її членів ніяких обов'язків, він вважав себе вільним від усякої моральної і матеріальної відповідальності. Так званий лікар Петрашку привіз Йоану в Колентину, в колишнє помешкання громадянки Боздог, яка вчора втекла з Бухареста, там упорснув їй у вену завелику дозу знеболювального препарату. У Йоани був міокардит, тому від такої дози вона відразу померла, не допоміг і адреналін, введений прямо в серце. Та Петрашку не розгубився. Він знав, що син його приятельки хворий і в нього патологічна прихильність до жіночих манекенів, А під час кризових періодів хлопець перестає бачити різницю між картонними манекенами і живими манекенницями. Петрашку підступно навіяв Вінченціу думку, що Йоана його не любить. Дойна стала маріонеткою в руках ватага секти і сподівалася бути його єдиною коханкою в разі смерті Йоани. Камелія Скурту не знала, що Вінченціу тікає ночами з дому, вилазячи з вікна по вірьовці. Пізно ввечері, після того як померла Йоана, Дойна прийшла до Вінченціу і сказала йому, що Йоана живе з Петрашку, мовляв, Вінченціу може поїхати в Колентину і переконатися на власні очі. Хлопець виліз у вікно і пішов туди. Він не зрозумів, що Йоана вже мертва, — у його хворій уяві вона перетворилась на манекен, — і схопив її за горло. Тоді Дойна сказала, що він задушив Йоану, і вдала, ніби хоче допомогти йому. Для цього вона побігла по машину. Ключі від автомобіля Скурту в неї були — ще раніше замовила для себе в майстерні. Пригнавши машину, допомогла Вінченціу посадити в неї мертву Йоану. Це здається дуже дивним, але так було насправді. Свого часу Камелія Скурту вчила Вінченціу водити автомобіль, вважаючи, що це сприятиме його розвиткові. Навіть примусила його складати екзамени, діставши необхідну медичну довідку в поліклініці четвертого сектора. Але в міліції помітили якусь неточність в оформленні документів і скасували екзамен. Ось довідка, — Дід показав присутнім папір, — вона засвідчує, що він складав екзамен. Я знайшов її к кімнаті Вінченціу. Отож він вивіз Йоану за місто. Дойна знала, що. бензину зовсім мало, але це її влаштовувало: хотіла, аби Вінченціу попався на місці злочину. Мотор заглух посеред шосе. Вінченціу кинув Йоану під колеса свого автомобіля, тоді злякався, побіг додому і вліз по вірьовці у вікно. При першому погляді на труп Йоани я відразу зрозумів, що вона померла не від удару. Крім того, автомобіль зовсім не пошкоджений, на буфері немає жодної подряпинки. Зустрічна машина теж не могла збити дівчини, бо на тому відтинку шосе руху вночі майже не було. А Петрашку тим часом відсиджувався вдома, знаючи, що всю брудну роботу виконає за нього сестра у Христі і в гріху Дойна Чумедря. Вранці Дойна також повернулася до свого помешкання. У Синаю вона, певна річ, не їздила, і якби була трохи розумніша, вигадала б собі краще алібі. Хатня робітниця з нижнього поверху чула ранком чиїсь кроки на мансарді і подумала, що то Йоана, бо Дойна ввечері сказала їй, ніби їде в Синаю. А Йоана в той час лежала мертва на шосе. Петрашку страх розхвилювався, що немає ніякої звістки, і вдосвіта поїхав до будинку Скурту на своєму «фіаті», такого ж кольору, як і їхній автомобіль. Дойна розповідала йому про нічні вилазки Вінченціу через вікно, і він передусім поглянув, чи звисає по стіні вірьовка, її не було, отже, хлопець удома, його на шосе не заарештували. Саме в цей час прокинувся Василе. Увечері він повідомив у міліцію про викрадення машини, а через годину мама дорікала йому, що він втручається не в свої справи, що вона позичила автомобіль Петрашку. Виглянувши у вікно, Василе побачив «фіат» і заспокоївся. Але насправді це був не їхній автомобіль. Переконавшися, що Вінченціу повернувся додому, Петрашку заходився коло нового плану. Він розбив вітрину в крамниці готового одягу і наказав Дойні у будь-який спосіб заманити Вінченціу до свого помешкання. Він хотів покарати і залякати Дойну, бо вона обмовилася мені тіро секту. Синці на її шиї були потрібні йому й для того, щоб значливо повідомити Камелії про зустріч із Вінченціу, коли той виходив від Дойни. Це ж саме Петрашку сказав потім і працівникам міліції. Зашморг на шиї Вінченціу затягувався все дужче. І саме в той момент, коли я був майже певний, що Вінченціу не винен, я вирішив заарештувати його. Вразливий і наївний хлопець швидко в усьому зізнався. Я сказав йому, ніби Йоана повернулася від своєї матері, де кілька днів лежала хвора, і хоче провідати його. Інсценував на магнітофонній плівці розмову з нею, де згадувалося деякі факти, відомі Вінченціу. Слухаючи цей запис, він розплакався і сказав, що то не може бути Йоана, бо вона мертва. Він задушив її своїми руками. Вінченціу розповів мені, як це сталося. Але він хворий, і суд міг би визнати його свідчення недійсними, а Петрашку мав би право опротестувати їх. Тоді я влаштував ставку віч-на-віч Дойни і Вінченціу. Злякавшися Вінченціу, вона викрила себе з головою. Сама бачила, як він душив Йоану, і знала, що те саме може спіткати і її. Дойна розповіла про все. На колентинськііі квартирі знайшли імпровізований операційний стіл, а в помийному відрі навіть ампулу, якою користувався Петрашку, коли робив Йоані укол. Громадянка Боздог, вона ж Марта Каранфіл, зникла, наївно сподіваючись, що її не знайдуть.

А тепер про лікаря Петрашку. Яким чином я з'ясував, що він і брат Партеніє — та сама особа?

У докторській дисертації Камелії Скурту є кілька цікавих розділів, присвячених одному з досліджуваних випадків. Ідеться про Петрашку. Він іще студентом вважав себе за надлюдину. А старіючи, все більше й більше цінував матеріальний добробут. Тому й згодився позувати за великі гроші художникові Рафаелю Пуцінтелу. Той малював його обличчя на іконах і видавав їх за старовинні. В громадянки Боздог знайдено під час обшуку реєстраційну книгу з обліком проданих ікон. Там-таки зазначено їхню ціну й частину прибутку, отримувану братом Партеніє. В помешканні Петрашку