Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

Блондинка вийшла на пляж із пледом у руках. Товариства вона не шукала. Залишилася осторонь і почала займатися йогою.

Наші чоловіки не пропустили це видовище. Вмостилися на колоди, кому не вистачило, збігали в табір і притягли придатні для цього пеньки, і почали витріщатися на пози «кішечки—корови», «метелика», «кобри» та інші виверти гнучкого, стрункого жіночого тіла. Упевнена, що і від коментарів не втрималися б, якби Ілона не була дружиною Соболєва-старшого.

А коли я востаннє тренувалася? Три місяці точно в зал не ходила. Кінець навчального року, розкопки... Часу на себе не залишалося.

Раптом захотілося відчути приємну напругу м'язів, задоволення від спарингу з хорошим бійцем. Примружившись, я подивилася на Нікіту. Попросити його?

Він, як і всі, спостерігав за Ілоною.

Хоча я розслаблено сиділа на краю колоди, але в душі чомусь стало підніматися роздратування. Як у людини все просто. Зважає тільки на свої бажання. Хочу — сплю, хочу — жеру, хочу — йогою займаюся. А працювати не хочу.

Олександр Олександрович кілька хвилин мовчки стежив за викрутасами дружини. Його очі зло звузилися, і вираз обличчя став нечитабельним, але жорстким. Куди тільки подівся добрий "дідусь".

— Гено, виламай—но мені лозину, — спокійно вимовив він. Охоронець не здивувався, швидко виконав доручення. Гілку він вибрав не найтоншу, гнучку і довгу.

Соболєв стоячи прийняв лозину з рук охоронця й упевнено вирушив у бік йогині. Чоловіки на колодах азартно загуділи.

— Зараз спортсменці дістанеться.

— Сан Санич правильний мужик. Баб потрібно виховувати.

Я не зрозуміла, хто це сказав. Але відповідну репліку кинула:

— Дивись, щоб виховниця не поламалася.

— Поліно Михайлівно, вас це не стосується, — "вихователем" виявився Олексій. Почервонівши, як першокласник, він зніяковіло потупився, не витримуючи мого суворого погляду.

Тим часом Соболєв підійшов до Ілони. Ні, він не відразу застосував засіб виховання. Спокійно попросив дівчину зібрати плед і піти. Вона відмахнулася. Сказала, що ще не всі асани зробила.

— Асани?!

Лозина зі свистом розсікла повітря й опустилася на відклячену попу «кішечки». Ілона пронизливо завищала, підхоплюючись на ноги.

На тому йога закінчилася. Як гуску, Соболєв погнав свою дружину в табір. Та лементувала, прикриваючи м'яке місце, і бігла додому в табір.

До мене підбіг розбурханий Ілюшка. Тілесно його жодного разу не карали. За все своє маленьке життя він ніколи не бачив нічого подібного. Тараща оченята, голосно зашепотів:

— А чому дідусь б'є тітку Ілону?

— Тому що тітка Ілона не розуміє слів, — відповів за мене Микита і, роздратовано сплюнувши, різко встав. — Піду, пройдуся. Матвію, за мною.

Від чоловіка віяло бажанням виплеснути своє роздратування через бійку. Бажаючи майже того ж, я заздрісно проводила довгим поглядом спини чоловіків, що віддалялися. Але нав'язувати їм свою компанію вважала недоречним. На все свій час.