Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Катя.

Водій розірвав вже надірваний бюстгальтер, простягнув руку й доволі жорстко почав мацати мене за груди. Другою рукою, яку поклав мені на потилицю, притримував голову. Я виривалась й пручалась, як кішка, яку господарі вирішили якогось біса викупати. Але у міцних лапищах здорованя, з заведеними назад руками, могла я не багато. 

- Ні! Не треба! Прибери руки! Сволота! Відпустіть! Ні! Не торкайся до мене!  Вилупки бісові! Що за мама вас виховала!

- Та ти замовкнеш, чортова лялька! - прикрикнув здоровань у мене за спиною.

Водій міцно тримав мою голову. Було боляче.

- Може так заткнешся?

Він присмоктався до моїх губ, як п'явка. Мене мало не вивернуло. Я з усієї дурі вкусила його за нижню губу. Відчула смак його крові й зрозуміла, що зараз мені буде дуже боляче. Він звив:

- Ах ти ж курва!

Я зіщулилась, бо побачила як він заносить долоню для болючого ляпаса навідмаш.

Раптом серед усього цього жахливого сюру, в якому я опинилась, пролунав телефонний дзвінок.  Водій відступив від мене на крок, витягнув з кишені телефон. Не зводячи з мене очей, мовчки вислухав того, хто телефонував. Єдине, що сказав: "Добре!"

- Відпусти її! - звелів він здорованю. - Пощастило тобі, шалена стерва! - це він вже мені. 

Здоровило явно був не задоволений таким перебігом подій. Він з величезним невдоволенням відпустив мої руки. Але не стримався й таки вчепився в мої оголені груди лапищами. 

- Забери свої руки, паскуда! - я боляче вдарила його по руках. Не знаю, як йому, мені таки було боляче.

- Ми зараз відведемо тебе до твого чоловіка. - звернувся до мене водій. Якщо будеш слухняною дівчинкою, звичайно. Дай їй свій піджак, - сказав він здорованю.

Той зняв свій велетенський лапсердак й простягнув мені. Я закуталась в нього, майже потонувши у величезній кількості тканини.

Мене почало трясти дрібним нервовим тремтінням, ноги стали наче не мої, хотілось десь присісти.  Адреналін в крові, мабуть, різко впав. Хоча щось мені підказувало, можливо здоровий глузд, що це ще не кінець.

Здоровань підтримав мене за руку й повів до дверей, які вже відчинив водій.

Ми знову пройшли звивистими коридорами. Потім через широкий зал, судячи з апаратури та сцени, для дискотек. Вийшли в коридор готелю. Нарешті, мене завели в один з номерів. Я почула, як за спиною зачинилися двері. Я знову вся напружилась. Мені не принципово, де мене збираються гвалтувати - в шикарному номері чи на брудному матраці у підвалі. Мене не влаштовує жоден варіант. Я буду захищатись до останнього. Тут з сусідньої кімнати цього ж номера я почула жіночий голос:

- Ведіть її сюди!

Здоровань відчинив двері й завів мене в простору, досить вишукану спальню.

Я заклякла від подиву. Посеред кімнати стояла Аніта, а біля вікна у неї за спиною мій чоловік. Він хотів підійти до мене, але Аніта затримала його, вхопивши за руку. 

- Почекай, любий! Ще зарано. Нам ще дещо потрібно зробити.

Потім вона звернулася до цих двох бандитських вилупків.

- Вільні, хлопці! Чекайте за дверима номеру. Дивіться, щоб наша гостя якимось дивом не залишила цей номер, поки я не скажу.

Вони кивнули.

- Мені б піджачок, - звернувся здоровань до мене. Зняла й з усіх сил жбурнула в нього. Він піймав та хтиво посміхнувся прямо мені у вічі, мовляв, попадешся ще мені. Мрій, придурок!

Тільки-но ці двоє залишили номер, поглянула на Аніту з Максимом. 

Він був геть на себе не схожий! Максим завжди віддавав перевагу гладко вибритому обличчю. Вважав, що борода йому не личить. Казав, що не хоче подразнювати мою ніжну шкіру. На личку й не тільки. Але зараз на його щоках красувалась кількаденна щетина. Мабуть, Аніта якраз полюбляє більш жорстко. (Господи прости! Прийде таке в голову!) Можливо, саме тому він здався мені якимось не таким, коли ми з ним говорили по відеозв'язку. 

- Що відбувається? - поцікавилась я.

- Нічого особливого. Хотіли тебе запросити на нашу з Максом невеличку приватну вечірку. Але виявилось, ти вже розважаєшся. Та Максим наполіг, щоб ти була з нами.

Максим втомленим роздратованим голосом сказав:

- Перестань, Аніта! Давай швидше покінчимо з цим! 

- Добре! Якщо тобі несила терпіти! 

Вона підійшла до нього впритул, взяла його за потилицю й легенько притягнула його обличчя до свого й почала цілувати пристрасно й жадібно. Другою рукою вона пестила його груди.

- Якого біса!?

Я у два кроки опинилася біля них й відштовхнула її від Максима.

Аніта подивилась на нього з виразом обличчя "Може ти щось зробиш?" І він зробив. 

- Катя, не треба! Не роби так. Я тобі пізніше все поясню.

Потім він звернувся до Аніти:

- Хай вона вийде. Я так не можу.

- Як вона сама захоче. Я не буду її силою виштовхувати.