Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська"

Волда весело посміхнулася і поставила на величезну тацю кілька літрових кухлів пива. Росла, сильна Волда з довгим волоссям і гарненьким обличчям легко справлялася зі своєю роботою. Дівчата давно були знайомі та колись разом починали офіціантками у цьому клубі. Вони зберегли приятельські стосунки, були дружні та допомагали один одному по роботі у разі потреби.

– Звісно! Все відмінно.

Тіна підійшла до Волди.

– Мені потрібен підробіток. Є щось варте моєї уваги?

Волда пирхнула:

– Адам в голоді тебе тримає. Біжи від нього. Працюєш за нього за дарма. Чи ти вже готова офіціанткою працювати?

Тіна не розуміла, чому це так дивує Волду. Адже вона знала, що Тіна живе небагато. Іноді навіть перебивається.

– Волдо, не читай мені лекцій. На мені гарний дорогий костюм, але він не мій. А це не означає, що я нічим не краща за тебе. Ну ось, я сказала те, що ти так сильно хотіла почути. Чи задоволена? – Вийшла з себе Тіна.

Волда розсміялася бавлячись:

– Так! Радію.

Тіна похитала головою. Вона знала, що Волда просто веселиться, а не знущається.

– Завтра ввечері обслуговуємо благодійну вечерю. Рівень заходу дуже високий. Там зберуться всі вершки суспільства. Офіціанток-дівчат відбирають лише гарних, наче супермоделей на показ мод. Тож ти підходиш. Оплата дуже гідна. Я поручусь за тебе, а ти, будь ласка, не підведи мене.

– Дякую, ти мене дуже виручиш.

– Поки нема за що, – відповіла Волда. – Зідзвонимося.

Підхопивши тацю, Волда пішла розносити напої, а Тіна вирушила до лаунж-зони. Охорона повідомила їй, що Ламман та його компанія вже увійшли до клубу.

Тіна оглянула VIP-зал. Все було готове. У величезному скляному кубі, змонтованому прямо над танцполом, стояли великий стіл та зручний м'який диван. За задумом дизайнерів, у гостей, які сидять, лежать в ньому або на м'яких подушках на підлозі, мало виникати відчуття, ніби вони пливуть морем. Адже через скляну підлогу внизу можна було бачити «хвилі» – у вигляді людей, що танцюють.

Стіни куба зовні не проглядалися. Тому коли куб закривався зсередини, зазвичай у ньому починалася розпуста та оргії. Спочатку Тіна була шокована цим, але згодом перестала дивуватися з того, що літні, але дуже багаті чоловіки приходять у компанії юних дівчат із певною метою.

За спиною у Тіни стояла офіціантка. Вони разом чекали на клієнтів. Ніякого хвилювання та суєти. Для неї зустрічати багатіїв з їхніми повіями було звичайною справою.

Але не цього разу!

Карл Андерс, чоловік матері, йшов обійнявся з молодою грудастою дівкою, а слідом за ним Кучерявий зі своєю свитою.

Тіна остовпіла. Ненависть закипіла у її серці. Карл анітрохи не зніяковів, навпаки, побачивши її, він глузливо скривився і звернувся до Ламмана:

– Ти знущаєшся?!

– А що таке? – Лисий товстун з маленькими, як у свині, очима порівнявся з підтягнутим, атлетично складеним Карлом.

– Чому нас зустрічає моя падчерка?

Ламман спантеличено дивився на Тіну:

– А я звідки знаю? Може, ти надто багато випив і мариш.

Тіна мала згладити ситуацію, але не могла. Не хотіла!

Карл своїми зрадами та постійною брехнею день за днем ​​морально знищував її матір. Цей бридкий виродок завдав Тіні стільки болю, зла, неприємностей, що вона все дитинство провела у сльозах та страху.

І ось він стоїть перед нею і гидко посміхається. Він чудово знав, що вона тут працює. Адже Тіна одного разу пригрозила Карлу, щоб він не з'являвся в цьому клубі в компанії своїх повій. Тіна твердо дотримувалась принципу, що вимагає виконувати свої обіцянки. Не кидала слів на вітер і вірила у справедливість. Лише де вона, ця справедливість? Пройшло стільки часу, а цей виродок продовжує творити що хоче.

– Це Тіна, – представив її Карл. – Я плачу за її навчання у престижному бізнес-університеті ось уже чотири роки. Її мати благає мене це робити. Але, мабуть, дарма. Ремесло звідниці більш благородне та необхідне. А може, вона відсосе нам сьогодні по черзі?

Ламман голосно засміявся. Його обличчя стало червоним, як дупа бабуїна. Гидкі гуляки, п'яниці сміялися з неї, і Тіна, забувши про все, швидко підскочила до Карла і, як навчав її батько, щосили врізала йому в пах ногою.

Дико загорлавши від болю, він упав навколішки, тримаючись руками між ніг. Дівчина не змогла зупинитися, не хотіла і сильно вдарила його кулаком по обличчю. Рука занурилася, але не так сильно, як боліла її душа усі ці роки. Вона відчула, як хруснув його ніс, кров бризнула на всі боки. Його біла сорочка забарвилася кров'ю. Тіна декілька секунд спостерігала, як він корчився на підлозі. А потім згадала, як Карл неодноразово намагався її зґвалтувати, знущався з неї, залякував. Зрозумівши, що втрачати нічого, Тіна буквально озвіріла. Вона хотіла вбити Карла! Її ніхто не намагався зупинити. Усі були надто приголомшені.

Повернувшись до столу, Тіна знайшла поглядом ножа і хотіла схопити його, але не встигла – офіціантка підскочила ззаду і обхопила її за плечі.