Читати книгу - "Квантовий воїн"

це не лише минула подія, але й те, що відбувається саме зараз. Чи можемо ми зі свого майбутнього допомогти Ісусу в його важкому випробовуванні? Принаймні завжди можемо спробувати, і якщо існує хоча б найменша ймовірність того, що це дійсно спрацює, то чи не зобов’язані це зробити? Чи можемо ми допомогти ще й Будді стати просвітленим? Якщо ця ідея стане популярною, то мільйони буддистів почнуть створювати свою проекцію в минуле, аби допомогти Будді в його пошуку просвітлення (можливо, вони завжди були однією з причин, чому Будда став просвітленим).

Я досі проектую себе в минуле й подумки переношуся в той день, коли декілька років тому ледь не вбив одного мотоцикліста. Для мене це був жаский досвід, а для нього — і поготів. Я їхав по шосе, накрапав дрібний дощ, і я дуже поспішав. Машина переді мною сунулася повільно, тож я краєм ока кинув у дзеркала заднього та бокового виду, а потім різко виїхав на смугу обгону. Не перевіривши сліпу зону. У той момент мотоцикліст якраз обганяв мене, і я його підрізав. Я з жахом бачив у дзеркалі заднього виду, як його мотоцикл швидко обертався по колу та вихляв, а водій усіма силами намагався взяти ситуацію під контроль. На мить кермо опинилося в кількох сантиметрах від асфальту. Якимось дивом він таки впорався з керуванням. За кілька хвилин, опанувавши себе, ми з дружиною почали молитися. Ми молилися в часі, який зараз був майбутнім, звертаючись до мотоцикліста з минулого, спрямовуючи увагу саме на цю людину за тих кілька секунд до того, як я виїхав перед ним. У тій молитві я говорив: «Я молюся за тебе з минулого. Зараз перед тобою з’явиться машина. Ти повинен бути вкрай пильним та уважним. Не хвилюйся. Зберігай спокій. Усе буде гаразд».

Я був щирим, сповненим віри та конкретного наміру. Чи спрацювало це? Чи думаю я, що він почув мій голос з майбутнього, перш ніж я підрізав його? Дуже сумніваюся, що той справді чув мої слова, проте цілком можливо, що за кілька секунд до події він на підсвідомому рівні відчув усередині вібрацію, яка змусила його бути дуже пильним без очевидної на те причини. Якщо взяти до уваги той факт, що відтоді я десятки разів повторював цю молитву, мабуть, саме мої слова допомогли йому вціліти. Проте я ніколи не знатиму цього напевне. Із квантового погляду все це цілком можливе, а якщо така ймовірність існує, то я завдячую тому водієві, тому й далі продовжую звертатися до нього. Тепер, через декілька років, можна з упевненістю сказати, що, коли я підрізав мотоцикліста, хтось із майбутнього (тобто я, водій автівки) з різних точок майбутнього проектувався до нього.

Я хотів би розповісти вам іще одну історію, коли мені вдалося зцілити себе з майбутнього. Приблизно два роки тому я потягнув спину і мусив лежати в ліжку. Таке вже траплялося кілька разів, і моє одужання завжди протікало за одним і тим же візерунком. Я залишався в ліжку впродовж кількох днів, аби спині стало легше, і самопочуття поступово покращувалося. За тиждень я повертався до звичного життя. Тіло — це дивовижний організм, здатний зцілювати себе сам, коли нічого іншого йому не залишається. Проте цього разу процес одужання не був звичним, і за тиждень я ледве міг підвестися з ліжка. Я згадав про товариша, який пошкодив собі спину, коли ніс по сходах телевізор, і після цього так і не одужав. Зі спиною завжди так, подумав я і раптом розхвилювався. І тоді зловив себе на цьому.

Хвилювання призводить лише до одного: ми притягуємо те, через що хвилюємося. Знаючи це, я повинен був негайно змінити думки, тому для одужання почав виконувати вправи для розвитку сили мозку. Однак почувався змученим і вразливим, бажав, щоб про мене попіклувалися. Я не хотів нічого робити. Прагнув, щоб хтось інший вилікував мене, зробив цю роботу за мене. Аж раптом мене осінило, що я можу покликати себе з майбутнього, — і саме це й зробив. Одразу ж почав уявляти, що відбувається в майбутньому. Уявляв, як співаю, молюся, б’ю в барабан і зцілюю себе. Це виявилося легко, але то була не просто уява: я відпустив усе, що тримало мене, та інтуїтивізував, що мені потрібно робити в майбутньому, аби допомогти собі в теперішньому. Я не докладав жодних зусиль, оскільки нічого й не робив: я з майбутнього сам лікував себе і робив за себе все необхідне. Я не надто напружував уяву — просто думав, що міг би робити, тож дозволив, аби течія моїх фантазій плавно несла мене сама. Був спокійний і розслаблений.

Здавалося, наче те, що я хотів уявити, виникало саме собою. Я просто розслабився під дією цього заспокійливого ефекту. Неймовірно, але знайшов потрібного мені цілителя — себе з майбутнього. У перші декілька днів вдавався до цієї техніки безліч разів і щоразу відчував у спині поколювання енергії. Я не намагався візуалізувати чи уявити це поколювання, усе насправді так і було. Чи була це лише моя уява? Можливо. Але так само можливо й те, що мене огорнула енергія зцілення з майбутнього. Моя спина, яка раніше не піддавалася лікуванню, тепер успішно зцілювалася. За два дні я вже встав із ліжка, а ще через тиждень повністю одужав.

Коли процес зцілення завершився, я почав повертати свій борг. Почав лікувати себе з майбутнього, відновлюючи ті самі óбрази, які раптово з’являлися в моїй голові, коли я кількома тижнями раніше лежав у ліжку. Я замикав енергетичний ланцюг. Коли ви працюєте у цих вимірах, то завжди маєте повернути борг. Якщо отримуєте доступ до енергії з майбутнього та позичаєте її, не забудьте виконати свій обов’язок і зробити те, що уявляли. Що буде, якщо цього не зробити? Ви більше ніколи не зможете з упевненістю зробити це знову.

Чи справді я зцілив себе з минулого? Може, це був ефект плацебо? Чи вилікувався б я в будь-якому випадку? Ніхто ніколи цього не знатиме напевне, але одне можна сказати точно: коли я лежав у ліжку зі страшенним болем у спині, мене в той самий час лікував я з майбутнього. Усе насправді відбувалося так, як я уявляв.

Мій протеже Робін Бенкс5, який навчає людей моєї системи розвитку сили мозку в Європі та Південній Африці, розповів схожу історію про те, як спроектував у минуле самого себе. Робін сидів у парильні, у своєму прекрасному домі в місті Йоганнесбурґ, і