Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

- Королево! – ввічливо вклонився ліерд. – Право, не очікував Вас зустріти у службовій частині будівлі. Яким вітром?

Проковтнувши укол, жінка мовчки махнула рукою, відсилаючи фрейлін подалі.

- Зізнаюся, я шукала зустрічі з вами... - загадково промовила вона, перехоплюючи чоловічий лікоть і відводячи співрозмовника до найближчої кімнати. – Думаю, ви, як і я, вже помітили дивну поведінку короля…

- Ваша Величносте!.. – спробував припинити неприємну розмову Лерой.

- Ні-ні! Не подумайте, я не намагаюся діяти за спиною чоловіка! - запобігла передчасній втечі королева, розуміючи, що зараз вийшла на дуже слизьку дорогу. Якщо схибить… повернення вже не буде! – Просто… хвилююся! Останнім часом, він чинить вкрай необдумано, діє надто поспішно, відкидає вікові традиції… Боюся, такими темпами, незабаром ми втратимо довіру народу і заразом своє рідне королівство!..

В сірих очах прослизнув сумнів.

- Міністре Лерой, прошу вас, як мати і дружина, придивіться за Германом! – очі королеви наповнилися сльозами. - Не допустіть розбазарювання скарбниці! Я не хочу, щоб через помилки мого чоловіка, спадкоємець залишився біля розбитого корита. Ми повинні вберегти Талласію!

Пауза затягувалась, проте Лукреція не поспішала нагадувати про себе. Нехай думає! Нехай прокручує цю думку в голові доти, доки вона надійно там не вкорениться! А вона вже зачекає!..

Ще за хвилину холодний погляд чиновника став більш розуміючим і навіть співчутливим. Чудово! Зерно розбрату посіяно! Залишилося дочекатися результату…