Читати книгу - "Хід королем"

— Боюся, інші не ставляться до цього настільки шляхетно, як ви.

Уркгарт щільніше загорнув коліна в автомобільний плед і підкріпився з термоса гарячою кавою, щедро присмаченою віскі. Він ще міг удавати з себе молодого верхи на Саллі, але морозяне вечірнє повітря безжально розвіювало такі претензії. З рота в нього клубочилася пара.

— Боюся, твоя правда, Тіме. Знову приголомшливі історії про те, скільки вона святкувала торік, скільки ночей провела в різних частинах країни подалі від принца, скільки не бачилася з дітьми... Бульварна преса побачить що завгодно навіть у безневинному фото на відпочинку.

— О'кей, Френсисе. Що в дідька ви замислили?

Уркгарт розвернувся в кріслі так, щоб Стемпер міг краще розчути його в галасі на стадіоні. Знову відсьорбнув кави.

— Я тут міркував. Угода щодо цивільного листа незабаром закінчується, і ми вже почали переговори стосовно прибутків королівської родини на найближчі десять років. Палац надав чималий перелік витрат, у якому закладено, можна сказати, необгрунтовано високий відсоток інфляції на прийдешні роки. Це, звісно, лише точка відліку, ми поторгуємося, але не будемо з ними надто жорсткими. Було б занадто просто в цей час, коли всі затягують паски, притиснути королівську родину, змусити всіх її членів розділити тягар з нами,— він вигнув брову і посміхнувся.— Але я думаю, це було б недалекоглядно, правда ж?

— Поясніть, Френсисе. Розгадувати хитросплетіння вашого витонченого розуму не для мене, ви прораховуєте на багато кроків наперед.

— Приймаю це як комплімент. Слухай і вчися, Тімоті,— Уркгарт насолоджувався моментом. Стемпер кмітливий, дуже кмітливий, але він не мав нагоди роздивитися чудову перспективу політичних низин, що відкривається з вікна на Даунінг-стріт, 10. До того ж у нього немає Саллі.— Я читав у пресі, що ми переходимо на позицію конституційної... конкуренції, скажімо так, між королем і прем'єр-міністром, де король, як видається, має значну, якщо не безоглядну, народну підтримку. Якщо я притисну його цивільним листом, мене просто звинуватять у скнарості. З іншого боку, якщо я оберу щедрість, це засвідчить, що я справедливий і відповідальний.

— Як завжди,— глузливо підтакнув голова партії.

— На жаль, преса і громадськість дивляться на цивільний лист однобічно, спрощено — для них це як королівська платня. Звичайна робоча ставка. І, боюся, ЗМІ не поставляться прихильно до родини, яка святкуватиме збільшення платні хвацькими рейдами на лижних трасах і вправами на сонячних пляжах, у той час як інші потерпають від холоду. Навіть такі відповідальні редактори, як-от наш друг Бринфорд-Джонс, можуть цього не зрозуміти.

— Я на цьому наполягатиму! — вигукнув Стемпер, намагаючись перекричати динаміки, в яких оголошували гравців.

— Якщо виявиться, що королівська родина зловживає щедрістю уряду, боюся, це стане більшою проблемою для короля, ніж для прем'єр-міністра. Я мало чим можу в цьому зарадити. Сподіваюся, це не надто його засмутить.

Поле ясніло в сліпучих полисках прожектора, команди вишикувалися, суддя був готовий, офіційні фотографії вже були зроблені, на стадіоні здійнявся галас шістдесятьох тисяч уболівальників. Раптом хрипкий хор стишився до змовницького шепоту.

— Боже, бережи короля, Тіме!

Коли Уркгарт підвівся і виструнчився під національний гімн, то відчув, що йому стає тепліше. Йому здалося, що крізь спів юрби він чує, як руйнуються замки.

На королівському столі був безлад. Книжки та примірники офіційних звітів про парламентські дебати лежали на передньому краю столу, розкидані папери стирчали як бур'яни; з-поміж папірців виднілися закладки для майбутніх промов; телефон був похований під комп'ютерними роздруківками звітів герцогства Ланкастерського, а порожня тарілка, де раніше був ланч — круглий хлібець з непросіяного борошна й копчений лосось,— стояла на віддалі. Лише світлина дітей у простій срібній рамочці, захищена від зазіхань, стояла самотньо, як на безлюдному острові посеред бурхливого моря. Як і зазвичай, брови короля хмурилися, коли він читав доповідь про цивільний лист.

— Трохи дивно, тобі не здається, Девіде?

— Відверто приголомшливо. Ми, здається, насолоджуємося плодами перемоги, а я й не знав, що ми беремо участь у боротьбі. Такого я не очікував.

— А це не може бути сигналом до примирення? Було забагато пліток про Палац і Даунінг-стріт. Може, це шанс для нового старту. Еге, Девіде? — голос короля звучав утомлено, йому бракувало впевненості.

— Може, і так,— відповів Майкрофт.

— Звісно, це щедро.

— Щедріше, ніж я очікував від нього.

Очі кинули докірливий погляд понад безладом на столі. Король був не з циніків, йому подобалося думати про себе як про зиждителя, що знаходить у людях найкраще. Майкрофт завжди вважав, що це одна з його найбільш нестерпних рис. Але зараз король не заперечив.

— Це дозволяє нам виявити щедрість у відповідь,— король підвівся з фотеля й визирнув у вікно на садок, крутячи на пальці перстень-печатку. Садок почав набувати чіткішої оновленої форми, і король знаходив у цьому велику втіху, подумки заповнюючи прогалини й уявляючи майбутню красу.— Знаєш, Девіде, я завжди думав, що це ненормально, навіть ганебно, що наші приватні доходи від майна та власності герцогства Ланкастерського, та й інших місць, як і раніше, не оподатковуються. Я — найбагатша людина в країні, але не сплачую податку ні на прибуток, ні на приріст капіталу, ні на спадщину — нічого. І ще на додачу я отримую за цивільним листом грошову підмогу на декілька мільйонів, що ось-ось буде значно збільшена,— він обернувся і ляснув у долоні.— Час нам приєднатися до решти світу. В обмін на новий цивільний лист ми мусимо погодитися сплачувати податок з інших своїх доходів.

— Ви маєте на увазі символічну сплату?

— Ні, ні, жодної імітації. Повну суму.

— Але немає потреби,— запротестував Майкрофт.— На вас не тиснуть, громадськість не заперечує. А щойно ви погодитеся на це, уже не зможете відмовитися. Це стане обов'язковим для ваших дітей, і для дітей ваших дітей, незалежно від того, який уряд прийде до влади і наскільки безжально зростуть податки.

— Я не маю наміру ухилятися! — тон короля був різкий, на щоках спалахнув рум'янець.— Я роблю це тому, що вважаю за правильне. Я вивчив рахунки герцогства до найдрібніших деталей. Боже мій, та ці кошти забезпечать півдюжини королівських родин.

— Дуже добре, сір. Якщо ви наполягаєте.

Майкрофт почувався так, наче йому зробили догану. Це його обов'язок — давати поради й озвучувати застереження, і йому не подобалося, що його вичитують. Навіть після довгих років дружби він досі не міг звикнути до спалахів нетерплячки