Читати книгу - "Точка Обману"

Екстром нахилив коротко стрижену голову і насупив брови.

— У нас обмаль часу. До прес-конференції лишилося дві години.

— Я впораюся за двадцять хвилин.

— А вам далеко доведеться йти? До якого місця на льодовику?

— Та недалеко. Вистачить і двохсот ярдів.

Він кивнув.

— А ви впевнені, що це безпечно?

— Я візьму з собою сигнальні ракети, — відповіла Нора. — До того ж зі мною піде Майк.

Толланд різко підвів голову.

— Я?

— Ну звісно, Майку, а хто ж іще! Ми будемо у зв’язці. Мені знадобиться пара сильних рук на той випадок, якщо надворі сильний вітер.

— Але ж...

— Вона має рацію, — підтвердив керівник НАСА, повертаючись до Толланда. — Вона не мусить іти сама. Я б послав з Норою когось зі своїх людей, але, якщо чесно, не хочу, щоб ця планктонна проблема вийшла за межі нашого кола, поки ми не дізнаємося — проблема це чи ні.

Толланд неохоче кивнув.

— Я теж хотіла б піти, — озвалася Рейчел.

Нора крутнулася, сіпнувшись наче кобра.

— Чорта з два!

— Я почувався б спокійніше, — сказав директор таким тоном, наче ця ідея лише щойно спала йому на думку, — якби ми використали стандартну конфігурацію «четвірка». Якщо ви підете удвох і Майк послизнеться, то ви нізащо не втримаєте його. Учотирьох набагато безпечніше, аніж удвох. — Він на мить замовк, а потім поглянув на Коркі. — Це означає, що підете або ви, або доктор Мін. — Екстром обвів поглядом житлосферу. — А де доктор Мін, до речі?

— Щось його вже довгенько немає, — зауважив Толланд. — Може, він вирішив трохи подрімати?

Екстром повернувся до Коркі.

— Докторе Марлінсон, я не можу наказувати, щоб ви пішли разом із ними, одначе...

— Та яка проблема? — вигукнув Коркі. — Піду й допоможу, щоб усе було як слід.

— Ні! — вигукнула Нора. — Учотирьох ми лише заважатимемо одне одному. Ми підемо з Майком удвох.

— Ви не підете з Майком удвох, — мовив керівник НАСА тоном, що не допускав заперечень. — Недаремно ж зв’язки формуються четвірками, і ми маємо ужити всіх заходів безпеки. Мені ще бракувало тут нещасного випадку за дві години до найзнаменнішої прес-конференції за всю історію НАСА.

43

Сидячи в задушливій атмосфері кабінету Марджорі Тенч, Габріель Еш почувалася вкрай непевно і невпевнено. Що цій жінці від мене треба? Сидячи у кріслі напроти неї, Тенч відкинулася на спинку, і її кутасті риси, здавалося, випромінювали задоволення від того незадоволення і дискомфорту, що їх зазнавала Габріель.

— Вас дратує дим? — спитала Тенч, дістаючи з пачки цигарку.

— Ні, — збрехала Габріель.

Але Тенч усе одно вже запалила цигарку, не дочекавшись відповіді.

— Ви і ваш бос виявили підвищений інтерес до НАСА під час цієї виборчої кампанії, — безбарвним тоном розпочала власниця кабінету.

— Так, — відрізала Габріель, навіть не намагаючись стримувати свій гнів, — завдяки тому, що дехто дуже вміло цей інтерес підігрівав. І я вимагаю пояснень.

Марджорі Тенч стиснула губи, зобразивши на обличчі вираз нерозуміння.

— Ви хочете знати, чому я «підгодовувала» вас повідомленнями про НАСА, надсилаючи їх на вашу адресу?

— Інформація, яку ви мені пересилали, завдала шкоди президенту.

— У короткостроковій перспективі — так, завдала.

Зловісна інтонація радниці президента змусила Габріель рознервуватися.

— І що б це могло означати?

— Розслабтеся і заспокойтеся, Габріель. Мої електронні повідомлення насправді мало вплинули на ситуацію. Сенатор Секстон почав свої напади на НАСА ще задовго до того, як я вступила в гру. Я лише додала чіткості й конкретності його аргументам. Зміцнила його позиції.

— Зміцнили його позиції?

— Аякже, — посміхнулася Тенч, оголюючи жовті прокурені зуби. — Особливо це вдалося йому сьогодні, під час дебатів у телестудії.

Габріель пригадала відповідь сенатора на гостре безкомпромісне запитання Марджорі Тенч: «Так, я виступлю із законодавчою ініціативою розпустити НАСА». Секстон дав загнати себе в кут, але вискочив із цієї халепи, зробивши сильну і відверту заяву. То було правильне рішення. Хіба ж ні? Із задоволеного вигляду Тенч Габріель відчула, що вона чогось не знає, що їй бракує якоїсь важливої інформації.

Раптом Тенч підвелася, і її кістлява постать заповнила собою і без того тісний простір кімнатки. З цигаркою в куточку рота, вона підійшла до стінного сейфа і витягла з нього товстий коричневий конверт, потім повернулася до столу і знову сіла.

Габріель уважно придивилася до товстого конверта.

Тенч посміхнулася, тримаючи конверт так, як тримає гравець козирного туза. Кінчиком пальця вона дратівливо шкребла по його краю, неначе смакуючи приємність моменту.

Габріель знала, що то, мабуть, промовляє її нечиста совість, але їй було лячно: а що, як у тому конверті якийсь доказ її необачної сексуальної пригоди з сенатором? Та це просто смішно, нема чого боятися, заспокоїла вона сама себе. Ця пригода відбулася пізно увечері в замкненому сенаторському офісі Секстона. До того ж, якби Білий дім дійсно про щось дізнався і мав докази, він би давно зробив їх надбанням громадськості.

«Вони можуть підозрювати, — подумала Габріель, — але вони не мають доказів».

Тенч загасила цигарку в попільниці.

— Міс Еш, знаєте ви чи ні, але ви потрапили в самісінький центр битви, що точиться у Вашингтоні за лаштунками починаючи з 1996 року.

Такого повороту Габріель не очікувала.

— Прошу?

Радниця закурила ще одну цигарку. Тонкі, як нитки, губи стиснули її кільцем, і кінчик цигарки зажеврів червоним вогником.

— Що вам відомо про законопроект під назвою «Про сприяння комерціалізації космічного простору»?

Габріель ніколи про нього не чула і тому розгублено знизала плечима.

— Невже не знаєте? — єхидно перепитала Тенч. — Це мене дивує. Враховуючи платформу, з якою йде на вибори ваш кандидат. Цей законопроект запропонував 1996 року сенатор Вокер. Якщо стисло, ось його зміст: після висадки людини на Місяць НАСА більше не спромоглася ні на що путнє. І тому в законопроекті пропонується приватизувати НАСА і негайно дорого продати активи приватним космічним компаніям, дозволивши системі вільного ринку ефективніше досліджувати космос, щоб таким чином зняти з платників податків тягар фінансування НАСА.

Габріель колись чула про плани приватизації