Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Кілька днів після приїзду додому я боялася виходити з дому.

Навіть зараз, коли тут все було обставлено по-іншому, я все одно відчувала якийсь спокій. Немов в повітрі витала протиотрута до моєї тривоги.

Як тільки Марко став відчувати себе краще, то почав виїжджати у справах. Залишав вдома охорону, виділив мені машину. А я не могла себе пересилити. Навіть за покупками не виходила.

Я одна не могла впоратися з усім тим, що навалилося на мене останнім часом. Занадто багато подій, які вимагали того, щоб їх розклали по поличках.

Занадто багато того, що зводило мене з розуму. Занадто багато питань, на які у мене не було відповідей.

- Нам треба поговорити, - була пізня ніч, але я дочекалася поки Марко повернеться з чергової зустрічі.

В останні дні ми з ним практично не бачилися, а спілкування зводилося до жорсткого сексу. Тривалого. Багатогодинного. Божевільного. Після якого ми засипали знесилені.

- Я не проти, - хлопець просканував мене поглядом з ніг до голови. Сьогодні я спеціально одягла довгу піжаму, але його це, здається, зовсім не збентежило, - тільки прийму душ. Або ... ми можемо прийняти його разом.

Його рука, потягнувшись до краватки, почала її послабшати, а очі, потемнішавши, почали ковзати по моєму тілу. Я знала цей погляд. Цей вічно голодний і спраглий мого тіла погляд. Проковтнувши слину, я все-таки продовжила. Ні, Генуальдо, сьогодні своє отримаю я.

Марко, зробив до мене пару кроків і моя впевненість в тому, що я зможу з нього вибити те, що мені було потрібно, похитнулася.

- Я хотіла дещо у тебе запитати, - від його дотиків ставало жарко, але я закликала залишки самоконтролю.

- Поговоримо потім, - Генуальдо абсолютно точно розраховував закінчити цей вечір точно так само, як і всі попередні. В ліжку. І, якби не моя рішучість саме сьогодні прояснити хоча б щось, то я б вже давно здалася під його натиском.

- Марко! - Десь глибоко почала зароджуватися злість. На себе - за те, що не могла наполягти. На нього - за те, що не вважав за потрібне прислухатися до мене. Як завжди, ні в що не ставив мої бажання ...

- Я втомився від розмов, - втомлений голос змішався з бажанням. Я знала це. Відчувала, коли він хотів сексу. І завжди отримував те, що хотів. Навіть якщо не відразу. Але обов'язково потім. Такою була його природа. Правда, чим довше йому доводилося чекати, тим зліше й нестримніше ставав мій ... чоловік.

- Тоді вважай, що я втомилася для всього іншого, - я завдала контрудару. Не зовсім чесний, але вкрай ефективний метод.

Сказала це і прослизнула між ним і кухонним столом.

- Стій! - Перехопив він мою руку і повернув на місце. Явно незадоволений. Напружений і нетерплячий. Все, як завжди, - що сталося?

Варто було мені знову опинитися так близько до хлопця, як він знову почав стягувати з мене піжаму. Марко явно не був налаштований на розмову, а я не була налаштована йому поступатися.

- Мені потрібно знати ... Чому з Маттео ... все в порядку? - Моє дихання збивалося, тому що Марко все ж вдалося пробудити в мені дике бажання.

- А ти хотіла, щоб з ним щось трапилося? - Він навіть не став приховувати сарказм у своєму тоні. Неначе знущаючись він провів підборіддям по моєму плечу, з якого сповзла піжама. Мурашки з'явилися на шкірі ... Ну як можна було розмовляти з цією людиною?

- Тоді, в день весілля ..., - я рвано набрала в легені повітря, - ти змусив мене вибирати. І я вибрала серед них Лоренцо ... тоді чому?

Боляче. Різко стало дуже боляче, тому що хлопець боляче встромив пальці в мою шкіру.

- Не занадто ти пізно спохопилася? - Його брови злетіли. Марко не подобалося, коли я говорила про інших хлопців. Навіть якщо це були його або, тим більше мої друзі.

- Я не хвилююся, - останнім часом Маттео більше не викликав у мене симпатії. Так що я практично не відчувала докорів сумління, що вибрала не його. - Мені все це здається ... дивним.

- Що насправді дивно, так це те, що ти така наївна. - Грубим рухом Марко розірвав майку, яка перебувала під піжамою, - ти ж не думала, що Маттео коли-небудь піде проти мене?!

- Що ти хочеш цим сказати? - Зараз, цілком можливо, могли підтвердитися мої самі божевільні припущення.

- Тільки те, що вже сказав. Ти повірила в те, що я хотів. І зробила так, як я того хотів, - голос Марко набув сталевих ноток, а моє серце завмерло ... Я не хотіла вірити в те, що і так лежало на поверхні. Просто заплющивши очі, я його не помічала.

- Ти... ти...

Я боялася вимовити це вголос.

- Сміливіше, - його язик доторкнувшись до щоки, почав повільно ковзати вгору ... До мого вуха, - скажи те, що хочеш. Ти ж смілива дівчинка?

************************************************************************************

Тіло тремтіло в його руках. Його близькість, як і завжди обеззброювала. Ось тільки зараз я хотіла знати правду як ніколи. Я була зобов'язана її дізнатися.

- Ти все це підстроїв? - Запитала, намагаючись не втрачати контроль над своїм тілом, коли він почав цілувати мою шию, практично катуючи. Як завжди.

Марко так робив, коли не бажав розмовляти. Ось і зараз я розуміла, що відповідати прямо на моє запитання він не збирався і це було ще більш підозріло.

Встромивши зуби в мою шкіру, він змусив мене видати стогін. Саме так він попереджав. Щоб я була обережніше, щоб думала перед тим, як питати. А якщо питаю, щоб була готова почути відповідь. Марко ніколи не брехав, але вмів робити боляче кажучи правду.

- Що я підстроїв? - Голос звучав хрипко й зовсім відсторонено. Марко був налаштований на секс, а не на розмови. Швидше за все, він вважав зайвим розповідати мені про те що сталося.

Я промовчала. Просто зціпила зуби, намагаючись не вестися на це провокаційне питання.

Але ось тільки грати в такі ігри тут умів не тільки він. Злегка прогнувшись, я доторкнулася грудьми до його торсу ... Він хотів сексу, а я хотіла отримати відповіді. Якщо я не отримаю бажане, то і секс йому сьогодні не обломиться!

Я відчула, як він посміхнувся. Здається, він зрозумів яку гру я затіяла. Генуальдо не був дурним. Яким же буде твій наступний крок, дорогий чоловік?

- Твоя втеча? - Він, цілуючи, продовжував нагнітати обстановку. Тепер уже перекладаючи всю відповідальність на мене. Змушуючи відчувати свою провину, але недостатньо сильно ...

Водночас я відчувала, що і сам Генуальдо починав злитися, коли зачіпалася ця тема. Коли ми говорили про той час, коли я хотіла триматися від нього якомога далі. Коли була з Лоренцо ...

Думаю, ще не погано було б дізнатися, як справи у Лоренцо, тому що я не бачила його ще з тієї ночі в занедбаному підвалі. Але цікавитися я буду вже явно не у Марко. При чому бажано ще й так, щоб чоловік не дізнався про це. Навряд чи він зрозуміє, що все це, звичайно, не проста цікавість, але ніяких почуттів до Лоренцо, крім як приятельських. І тільки це спонукало мене переконатися, що з ним було все в порядку ...

- Чому Маттео ..., - я тільки почала задавати своє питання, як він мене перебив.

- Чому він не валяється в якій-небудь канаві з простреленою головою? - Сам поставив це питання і тут же на нього відповів, - тому що на відміну від тупорилого Лоренцо, Маттео не ризикуватиме життям ...

Ось тільки тепер прийшла моя черга його перебити.

- Ні. Я хотіла запитати не це. Чому ти вважаєш, що Маттео в той раз не пішов проти тебе? - Виявляється, з нас двох не одна я була наївною. Але зараз моя помилка полягала в тому, що я не стрималася і, нехай досить розмито, але натякнула про це Генуальдо. Залишалося сподіватися на те, що він не надасть моїм словам належного значення.

Ось тільки дива зі мною, як завжди, не сталося.

- Тому що ти зі мною. Моя дружина. Моя, - прогарчав Марко, відсторонюючись від мене настільки, щоб мати можливість зазирнути мені в очі. Допитливо, як ніби поглядом намагався пробратися всередину моєї черепної коробки, щоб зрозуміти, які там жили думки.

Я хмикнула. Мабуть, занадто голосно і якось особливо зневажливо, бо ситуація не залишилася без уваги хлопця.

- Що це означає?

- Ти про що?! - Я мимоволі здригнулася і завмерла на місці. Якщо Марко почне щось підозрювати, то просто так цього не залишить. І мені буде погано. Дуже і дуже погано. Не кажучи вже про те, що буде з Маттео.

Але я, як і завжди пізно спохопилася. Очі Марко потемніли настільки, що я забула, як дихати. Це вже не було грою. Саме зараз Генуальдо був розлючений настільки, що міг розчавити мене без особливих зусиль. Просто розмазати по стінці.

Його пальці стиснули моє підборіддя, а після натиснули так сильно, що я, не стримавшись, закричала.

- Якщо ти від мене щось приховуєш, Бібі, то тобі краще сказати про це зараз! - Нахилившись нижче, він доторкнувся своїм лобом до мого. Саме в такому положенні його очі дивилися крізь мої, вони дивилися мені в душу, - я все одно дізнаюся. Чим довше ти тягнеш, тим гірше буде. Для тебе.

Саме в цю секунду я зрозуміла, що ніколи й ні за що не розкажу Марко про те, що сталося між мною і Маттео. Краще померти, ніж потрапити під гарячу руку чоловікові.

Зараз потрібно було виходити з ситуації, і я бачила тут тільки один спосіб.

Коли його пальці розтулилися і Марко схоже чекав чисто серцевого признання, я, злегка посміхнувшись, облизала пересохлі губи.