Читати книгу - "Ендрю, Андрій Васильович Лісовий"

Ольга підійшла до старого фотоальбому, який зберігся на полиці. Вона відкрила його, і перед очима з'явилися щасливі обличчя її родини. Вона пригортала фотографії до себе, сльози котилися по її щоках.

– Це був наш дім, це була наша родина, – тихо сказала вона, зупинившись на фотографії, де її чоловік обіймав їхню доньку. – Ми були щасливі тут. А тепер залишилися тільки спогади...

Ендрю обійняв її, відчуваючи весь біль, який вона переживала. Вони стояли в обіймах, згадуючи минуле і мріючи про майбутнє.

– Ти сильна, Олю, – сказав Ендрю, дивлячись їй в очі. – Твоя сім'я завжди буде з тобою в твоєму серці. І ми побудуємо нове життя, де буде місце для щастя.

Ольга кивнула, відчуваючи тепло його слів. Вони разом залишили будинок, залишаючи позаду важкі спогади, але зберігаючи в серці найцінніше – любов і пам'ять про рідних. Вони знали, що попереду ще багато випробувань, але разом вони зможуть подолати все.