Читати книгу - "Лють"

— Ти не відповів, — нагадала Мері-Еліс, і Джон подумав про пакетик білого порошку від Вуді у своїй кишені.

Вона мов думки читала.

— Дай спробувати.

— Нізащо.

— Я хочу.

— Ні, не хочеш.

— Не ламайся.

Вона засунула руку йому в кишеню і ненароком торкнулася того самого місця. Джон так сильно втягнув у себе повітря, що дивно, як його легені не вибухнули.

Мері-Еліс піднесла пакетик догори й подивилася на нього у світі ліхтаря.

— Що в цьому такого класного?

Джон не міг відповісти. Тієї миті його уваги потребували більш нагальні справи.

Вона розгорнула пакетик.

Він отямився.

— Не роби цього.

— Чому? Ти ж робиш?

— Я невдаха. Ти сама казала.

Позаду почувся якийсь шум, і обоє повернулися, щоб поглянути.

— Кіт, — вирішила Мері-Еліс. — Ходімо.

Вона взяла Джона за руку, і він покірно пішов за нею вулицею до її будинку. Всю дорогу, поки вона вела його через заднє подвір’я, він мовчав. Він знав, що її спальня на першому поверсі, проте аж ніяк не очікував, що вона відчинить вікно і залізе всередину.

— Що ти робиш?

— Цить.

Позаду хруснула гілка. Джон знову озирнувся, але з пітьми проглядали тільки тіні.

— Залазь, — сказала Мері-Еліс.

На підвіконні Джон зупинився і прошепотів:

— Твоя мама мене прикінчить, якщо тут знайде.

— Мені байдуже, — прошепотіла вона у відповідь і ввімкнула нічник у формі білої кішечки, який відкидав слабкий ореол світіння.

— Ти спиш з нічником?

Вона грайливо ляснула його по плечу.

— Та залазь уже.

Джон приземлився на щось м’яке. Виявилося, що просто під вікном стояло її ліжко. Вони обоє сиділи на її ліжку. На ліжку Мері-Еліс. Джон відчув мстиве повернення ерекції.

Якщо Мері-Еліс щось і помітила, то промовчала.

— Покажи, як це роблять, — попросила вона, передаючи йому пакетик коксу.

— І не подумаю.

— Я знаю, що тобі хочеться.

Йому справді хотілося. Господи, як же йому хотілося. Аби лишень подолати свою ідіотську сором’язливість і поцілувати її.

— Покажи, — повторила вона.

Він розв’язав пакетик і пучкою пальця підчепив трохи порошку.

— Його нюхають, — сказав він. — Отак.

Коли порошок вдарив у горло, Джон закашлявся, мало не вдавився. Смак був гіркий, металевий. Він спробував проковтнути його разом із слиною, але в роті геть пересохло. Серце зробило щось дивне, наче впало кудись, а тоді він відчув такий різкий біль, немов у нього з усієї сили загнали ніж.

В очах у Мері-Еліс читався переляк.

Кокаїн ударив йому в голову. Щонайбільше через дві секунди він уже був такий убитий, що не міг розплющити очей. Він побачив зірки — справжні зірки — й повалився просто на Мері-Еліс. Вона поклала руки йому на обличчя, щоб не дати впасти, і він підняв підборіддя. Їхні губи зустрілися.

Наступне, що він пам’ятав, — як прокинувся з найсильнішим за все життя головним болем. У грудях стріляло, його морозило попри те, що на всьому тілі виступив піт. Він перекотився на живіт, відчуваючи, як липне до простирадла шкіра. І вже було подумав, що мати вб’є його за те, що обмочився в ліжку, як раптом відчув поряд її тіло.

Мері-Еліс лежала повністю гола. Шию було звернуто набік, розкритий рот був повний крові. На її ногах та інших частинах тіла Джон бачив синці. З лобкового волосся хтось повиривав цілі жмути. Її маленькі груди вкривали сліди від укусів.

Занадто переляканий, щоб закричати чи застогнати, Джон просто дивився і важко дихав. Штовхаючись ногами, він відповз від тіла; сечовий міхур вимагав негайного випорожнення. Одразу за спиною в Джона було відчинене вікно. Він узявся за нього руками, і пальці ковзнули по рамі. Кров. У нього на руках була кров. Він лежав у ній цілу ніч, одяг просяк у крові, як губка.

Він почув важке хекання, але хекав він сам. Її обличчя. Він не міг відвести погляду від її обличчя. Стільки крові. Сечовий міхур не витримав, тепла рідина полилася вниз по нозі.

Він мав звідти вибратися. Він мав утекти.

Джон притисся до стіни й сперся ногами, щоб вибратися на підвіконня. У вікно він швидше випав, ніж виліз, і повалився на заднє подвір’я навзнак. Повітря гострим кашлем вирвалося з легень.

Джон подивився на небо. Світанок ще не настав, дерева сірими тінями вирізьблювалися на тлі чорноти. Ноги в нього трусилися, проте він якимсь дивом спромігся підвестися. Штани прилипли до стегон, просочена кров’ю сорочка на спині (бо він усю ніч пролежав біля Мері-Еліс) пристала до спини, наче друга шкіра.

Джон побіг. Серце пульсувало в горлі.

Йому треба було втекти звідти.

Йому треба було додому.

Газета «Декатур-сіті обсервер», 18 червня 1995 року

Вбивство Фінні: десять років по тому

Десять років минуло відтоді, як п’ятнадцятирічну Мері-Еліс Фінні було знайдено зґвалтованою і вбитою у будинку її батьків у Декатурі, хоча спогади про цей страшний злочин, що сколихнув маленьке передмістя Атланти, досі не стерлися в пам’яті старожилів. «Той випадок змінив усе, — повідомила Елізабет Рід, чий син зустрічався з Фінні в той час, коли її вбили. — Раніше наша місцева громада була відкритою, а відтоді всі стали замикати двері на ніч».

Попервах у поліції не мали жодних зачіпок щодо вбивства юної дівчини, яка була чірлідером й президентом класу в старшій школі Декатура. «Вона була звичайною дівчинкою, яка жила звичайним життям», — каже Рід. Усе це змінилося 16 червня 1985 року, коли сусідів розбудив жіночий крик. Саллі Фінні зайшла в доччину кімнату, щоб розбудити до церкви, а побачила замордований труп.

«Працювати на місці злочину було надзвичайно важко, — визнає колишній начальник поліції Гарольд Воллер. — Усюди була кров. Ми ніколи не бачили нічого подібного. Ми подумали, що це зробив психопат… але звісно, так і було».

Судові психіатри погодилися з оцінкою холоднокровного вбивці, яку дав Воллер, підкреслюючи, що хлопцева лють, яку підживлювали наркотики, виявила прихований психоз. І хоча вбивця стверджував, що він вживав наркотики лише «задля розваги», його друзі засвідчили, що все набагато гірше. Тренер Вік Маккалоу, даючи свідчення, розповів про агресивний норов хлопця і про те, що зрештою йому довелося виключити хлопця з команди. Близький друг, який попросив не розголошувати його імені, повідомив, що Шеллі був зациклений на Мері-Еліс Фінні й, здавалося, «палав від ненависті» до відмінниці.

На додачу до безжального зґвалтування, на тілі було декілька глибоких укусів — у районі грудей й стегон. Малолітній убивця спаплюжив тіло дівчини ще й тим, що помочився на нього. Утім, це було не найжахливіше відкриття. Даючи свідчення в суді, Воллер відкрив громадськості, що язик дівчини відрізали ножем