Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

— Це не буде проблемою, — видихаю полегшено. — Між нами не було серйозних стосунків.

— Розірви усе, що було, — наполягає суворо. — Щоб не чекав і не сподівався. Щоб знав, що у тебе є я.

— Гаразд, — промовляю задоволено. Всередині мене пташки цвірінчать, метелики пурхають, коники стрибають… і все перевертається. Я ще ніколи не відчувала водночас стільки щастя. Якийсь емоційний вибух!

Мовчки виходимо з авто й підіймаємось до квартири. Підозрюю, що Олександр про щось думає, але чомусь не озвучує. Може, його непокоїть думка про Ольгу? Цікаво, яка вона? Чим займається? Попри радість, я відчуваю провину перед нею. Зазвичай я зневажаю жінок, які втручаються у чужі стосунки, а зараз сама стою на їхньому місці. Соромно, але я не мала сил відмовитися від спілкування і всього іншого...

— Не розумію, — говорить Саша, коли опиняємось у квартирі. — Які стосунки були між вами?

— Він чекав, а я думала, — відповідаю чесно.

— Довго думала? — підходить, розстібає мою куртку.

— Угу, — киваю.

— А мені значить одразу повірила? — допомагає зняти куртку, вішає її в шафу.

— Ти спеціально ставиш такі питання? — дратуюсь на свою реакцію. Щоки знову палають.

— Я, мабуть, не дочекаюся доставки. З’їм тебе, — обіймає обома руками за талію. — Ти подобаєшся мені, Сашо. Спокушаєш і дурманиш голову, — лишає поцілунок на щоці.

Торкається носом мого носа, дивлячись у вічі. Коротко цілує у вуста. Поклавши долоню на потилицю, знову цілує. Вимогливіше. Поглиблює поцілунок, гаряче сплітаючи наші язики. Пестить, кусає вуста, розпалюючи моє тіло бажанням. Вкриває шкіру сиротами, ковзаючи пальцями під кофтинку…

Дверний дзвінок змушує розірвати поцілунок. Невдоволений. Облизує вуста і йде відчиняти. Хочеться гучно видихнути й охолонути. Так гаряче стає від його поцілунків. За дверима доставка їжі. Саша оплачує, забирає пакунок й лишає його на кухні.

Повернувшись, без слів обіймає мене, продовжуючи солодкі тортури. Спочатку цілує ніжно, невагомо погладжуючи спину, потім наполегливіше, міцніше стискаючи в обіймах. Вогняний клубок подорожує тілом, концентруючись внизу живота легким ниттям.

— Яка ти гаряча, — шепоче у вуста. — Нормально себе почуваєш? — торкається пальцями ґудзика на штанах, але не розстібає.

— Так, — не хочу, щоб він припиняв, притискаюся сильніше й цілую.

— Чекай, — відходить, щоб взяти зі свого портфеля упаковку контрацептивів, запаливши мої щоки ще яскравіше. Ховаю своє обличчя на його грудях, потрапивши в обійми. Не випускаючи, підштовхує мене до спальні, в якій аж занадто світло для таких інтимних справ. Я соромлюсь. Хочеться закрити штори, але не наважуюсь.

— Саш, тобі немає чого соромитись, — шепоче у вуста, взявши у долоні моє обличчя. — Ти ідеальна, — розстібає ґудзики сорочки один за одним. — І тільки моя, — пропалює поглядом, повним бажання.

Цілує груди, зриваючи мої тихі зітхання. Стискає, пестить, збуджує. Знімає з себе джемпер, поклавши мої руки собі на груди. Чекає, дивлячись у вічі. Ковзаю долонями по торсу, з насолодою торкаючись пружних м’язів. На правому плечі та частині грудей також тату.

Не дає забрати руку, кладе її на ремінь. Звабливо усміхнувшись, розстібає ґудзик на моїх штанах. Залишає мене в одній білизні. Поклавши руки на стегна, рвучко притискає до себе. Цілує до браку повітря. А тоді підштовхує, змусивши лягти. Знімає джинси й нависає наді мною. Повільно заводить руки за спину, знімає з мене бюстик. Пропалює поглядом. Цілує, прикушує шкіру. Вуста не втримують стогону, кров розганяється до максимуму. У вухах дзвенить. Втрачаю голову від його дотиків. Палаю. Залишившись без білизни не намагаюся прикритись. Хочу бути для нього розкутою. Пекучі поцілунки вкривають тіло, його пальці наполегливо торкаються чутливих місць.

— Кажу ж, гаряча, — шепоче в шию.

Відхилившись, знімає білизну й одягає захист. Напружуюся, коли розводить мої ноги, але нова порція поцілунків проганяє страх. Все відбувається ніжно й повільно, без болю, лише з легким дискомфортом. Він минає за кілька секунд. Відчуття стають глибшими, приємними. Ниття внизу живота посилюється, солодкі імпульси проштрикують тіло. Рухи Олександра дурманять голову, усі відчуття зосередились у животі. Повітря спекотне. Задихаючись, ковтаю його маленькими частинками, вигинаючись назустріч його дотикам. Ноги німіють, гаряча хвиля накриває тіло. Зривається стогонами, пронизуючи бажаними солодкими спазмами. Літаю. Млію від щастя. Олександр сягає піка одразу після мене. Відхилившись, лягає поряд й згрібає мене у ніжні обійми.

— Хочу завжди так, — говорить тихо. — Поїдеш зі мною до Польщі після випуску?

— Назавжди? — питаю, не розплющуючи очей.

— На час.

— Так, — відповідаю без роздумів. — З тобою, куди завгодно.