Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"

— Я буду щасливою, якщо ти будеш поруч, — Лера огорнула Влада руками навколо шиї, лагідно провела пальчиками по його короткому темному волоссю на потилиці. — Більше мені нічого не треба.

— Я завжди буду поруч, — Влад занурив пальці під її футболку і турботливо провів долонями по оголеній дівочій спині, починаючи стрімко закипати бажанням. — Нікому тебе не віддам. Ти моя, бо я кохаю тебе.

— Я лише твоя, Владику, — прошепотіла Лера, торкаючись його губ невагомими поцілунками. — Не можу дати нічого іншого. Але себе віддам всю.

— Мені і не треба нічого іншого. Лише ти.

Влад міцніше обійняв дівчину, відповідаючи на її ніжні поцілунки. Лера огорнула його руками та ногами, пробуджуючи внизу живота нову порцію чуттєвих бажань. Влад продовжував пестити її ніжну шкіру під футболкою, відшукав тендітні дівочі груди і лагідно накрив їх долонями. Лера задоволено зітхнула і ще міцніше притиснулася до Влада. Приємне тепло її тіла розчинило залишки витримки. Влад одним швидким рухом стягнув з Лери футболку і вклав дівчину на ліжко, починаючи пристрасно її цілувати. Байдуже на батьків і перешкоди. Хіба ж вони можуть зруйнувати те, що справжнє і на все життя?