Читати книгу - "Невидимець (збірка)"

Мандрівник у Часі всміхнувся.

— Ви впевнені, що ми можемо вільно рухатись у просторі? Ну що ж, ми можемо ходити вперед і назад, досить вільно пересуватися ліворуч і праворуч — це завжди було доступно людям. Я згідний, що ми вільно рухаємось у двох вимірах. Але як щодо руху догори і донизу? Тут нас обмежує сила тяжіння.

— Не завжди, — заперечив Медик, — адже існують повітряні кулі.

— Але поки їх не винайшли, люди не могли пересуватись у вертикальному напрямі, якщо не брати до уваги безладні стрибки та нерівності земної поверхні.

— Але все-таки вони могли бодай трішки пересуватися догори та донизу, — сказав Медик.

— Легше, набагато легше донизу, ніж догори.

— Але ж у часі ми взагалі не можемо пересуватись. Ми не здатні зрушити з точки теперішнього моменту!

— Вельмишановний сер, а от якраз у цьому ви помиляєтеся. Весь світ у цьому помиляється. Насправді ми постійно віддаляємося від теперішнього моменту. Свідомість людини, що є нематеріальною і не має вимірів, від її народження і до смерті рухається вздовж часового виміру з незмінною швидкістю. Саме так ми були б змушені рухатися донизу, якби починали своє існування на висоті п’ятдесят миль над землею.

— Але тут є одна проблема, — втрутився Психолог. — У всіх вимірах простору ми можемо вільно пересуватися в будь-якому напрямку, коли нам цього заманеться, а в часі — ні.

— От саме з цього і починається моє велике відкриття. Ви помиляєтеся стосовно неможливості вільного пересування в часі. Наприклад, якщо якийсь минулий випадок яскраво постає в моїй пам’яті, я повертаюся в той час, коли він стався; я, як кажуть, десь витаю в небесах. Я ніби роблю короткий стрибок назад. Певна річ, я не здатний перебувати там стільки часу, скільки мені заманеться, точно як звір або дикун не можуть сидіти на висоті шість футів над землею, скільки їм закортить. Але цивілізована людина має перевагу над дикуном, адже в повітряній кулі здатна піднятися вгору всупереч силі тяжіння. Чому ж тоді ми не можемо сподіватися, що колись навчимося зупиняти або прискорювати повільний рух уздовж часового відрізку, або навіть розвертатись і рухатись у протилежному напрямі?

— Ні, — почав Філбі, — це все…

— Чому ні? — поцікавився Мандрівник у Часі.

— Це суперечить здоровому глузду, — сказав Філбі.

— Якому глузду? — мовив Мандрівник у Часі.

— Ви можете наводити безліч аргументів, щоб видати чорне за біле, — сказав Філбі, — але мене ви не переконаєте.

— Може, й не переконаю, — зронив Мандрівник у Часі. — Але тепер ви маєте уявлення про мої дослідження в галузі чотиривимірної геометрії. Вже дуже давно я почав думати про машину…

— Яка подорожує в часі! — вигукнув Юнак.

— Яка здатна пересуватись у будь-якому напрямі простору і часу, як цього забажає її пілот.

Філбі тільки розсміявся.

— І я маю експериментальне підтвердження, — сказав Мандрівник у Часі.

— Така машина була б надзвичайно корисною для істориків, — припустив Психолог. — Можна було б повернутися в минуле і перевірити достовірність, наприклад, битви при Гастингсі![11]

— Ви не вважаєте, що привернете до себе увагу? — сказав Медик. — Наші пращури не надто терпимо ставилися до анахронізмів.

— Можна було б вивчати грецьку, чуючи її з вуст самого Платона або Гомера, — міркував Юнак.

— У такому разі випускний іспит ви провалите. Філологи занадто вже вдосконалили грецьку мову.

— Але ж є ще майбутнє, — мовив Юнак. — Ви тільки подумайте! Можна буде вкласти кудись гроші під проценти — і сміливо вирушати вперед!

— А там наразитися на суспільство, — сказав я, — створене цілковито на комуністичних засадах.

— З усіх божевільних, новаторських теорій… — почав був Психолог.

— Мені теж так здавалося, отож я нікому про це не розповідав, аж поки…

— Експериментальне підтвердження? — вигукнув я. — Ви хочете сказати, що можете це підтвердити?

— Отже, дослід! — крикнув Філбі, явно виснажений напруженими міркуваннями.

— Ну що ж, покажіть нам свій дослід, — сказав Психолог, — хоча мені здається, що це все — якийсь розіграш.

Мандрівник у Часі всміхнувся. Потім, досі м’яко посміхаючись і тримаючи руки глибоко в кишенях, він повільно вийшов з кімнати, і ми почули шурхотіння капців у довгому коридорі, що вів до його лабораторії.

Психолог подивився на нас.

— Цікаво, що він нам покаже?

— Напевно, якийсь спритний фокус або трюк, — сказав Медик, після чого Філбі почав розповідати про фокусника, якого він бачив у Берслемі[12], але тільки-но він почав, Мандрівник у Часі повернувся, і розповідь не вдалася.

Річ, яку тримав у руках Мандрівник в Часі, мала блискучий металевий каркас і була дуже витончена. За розміром — трохи більша за невеликий годинник. У корпусі присутня була слонова кістка і ще якийсь прозорий кристалічний матеріал. Подальші події я спробую описати детальніше, тому що їх абсолютно неможливо пояснити — якщо не вірити тлумаченню Мандрівника в Часі. В кімнаті було кілька восьмикутних столиків. Один з них він поставив перед коминком, двома ніжками на килимок. Прилад він поклав на столик, тоді підсунув крісло і сів. Крім пристрою, на столі була хіба невеличка лампа з абажуром, котра яскраво його освітлювала. В кімнаті було з десяток свічок — дві у латунних поставниках на коминку і ще декілька в канделябрах — отож освітлення в приміщенні було чудове. Я сів у низьке крісло,