Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Захар

Помітив як дівчину пересмикнуло при згадці про кров. Ну і яка з неї відьма після цього, які там жертви та ритуали? Це непорозуміння, а не відьма. Хоча мені самому неподобався ритуал оплати за послуги темного цілителя, але без нього я б загнувся ще за часів навчання. У момент лікування ми тісно пов'язані з життєвими потоками пацієнта, і таким чином віддаємо частинку свого життя. І нам уже вирішувати, забрати назад лише те що віддали, або ж взяти більше, набагато більше. Я вважав за краще забирати тільки належне, через що придбав репутацію благодійника, і коли до мене ринув потік покалічених старшокурсників, я зрозумів що плату час підвищувати. Брав у два рази більше відданого і поступово потік вичерпався, та й до дару я звертався все рідше, віддаючи перевагу лікуванню травами та мікстурами. Брати вважали мене м'якотілим, але ніхто не може судити про те, що відчуваєш вбираючи в себе чуже життя.

-Так ти мене кусатимеш?

Настя злякано дивилася на мене широко розплющеними, чарівно зеленими очима.

-Як я вже сказав, до вампірів не маю жодного стосунку. Потрібно зробити невеликий надріз.

Взяв ніж, яким мати різала особливо жорсткі стебла, тому він мав бути завжди гострим. Я трохи кривив душею, адже міг і вкусити, в істинній формі у мене цілком гострі зуби, які б чудово впоралися з цим завданням, але я боявся нашкодити більше необхідного.

-Де різати? - Настя тремтячою рукою взяла ніж.

-Зап'ястя, не треба глибоко.

Рука дівчини тремтіла, і в результаті вона все ж таки випустила ніж.

-Давай я.

Взявши тонку руку, акуратно зробив надріз такої глибини, щоб крові вистачило на кілька ковтків. Облизнув кармінну рідину, відчуваючи металевий присмак. Відторгнення не було, тому зробив два великі повноцінні ковтки.

Настя сиділа заплющивши очі, її ніздрі злегка тремтіли, ніби вона намагалася вловити запах власної крові.

-Все.

Вона розплющила очі коли я вже бинтував їй руку.

-Вже все? Мені навіть боляче не було.

У її голосі прозирало таке здивування, що мимоволі посміхнувся.

-Ти думала я твою руку з'їм чи що?

-Ні, але ж ти її порізав.

-Болю немає тільки тому що я вирішив що її не буде.

-І багато ти за мене вирішуватимеш?

Занадто багато гіркоти та смутку в цих словах. Настя дивилася на мене і ніби не бачила.

-У нашому світі відьма завжди комусь належить. Може одному господареві, можуть бути прив'язані до роду. Коли народжується відьма про це знають і заносять її в реєстр, у три роки проходить ритуал прив'язки, де її на енергетичному рівні прив'язують до господаря, а по досягненню статевої зрілості той кому вона належить, її ініціює і ставить свою печатку. Якщо відьма переходить до іншого, що буває вкрай рідко, тоді тавро випалюється і ставиться нове. Але подібних випадків було лише три за всю історію.

-Якесь середньовіччя. - дівчина намагалася переварити сказані мною слова, ось тільки у неї це погано виходило.

-У нашому світі це необхідність. Ви надто неконтрольовані. Раніше відьми могли укласти договір тільки з темними, зараз же будь-хто  хто візьме під свій захист відьму вважається її господарем. Але зробити це може тільки той, хто буде сильніший за саму відьму, той хто зможе утримати, якщо її сила розбурхається.

-А як же твоя мати?

-У неї є договір з демоном передостаннього дев'ятого рівня, вона справно виконує всі умови їхньої угоди, батько погоджується з подібним компромісом, оскільки він недостатньо сильний, щоб узяти її договір на себе.

-Я вже нічого не розумію.

Настя в паніці намагалася розкласти все в голові. Подивившись на годинник, вирішив що цілком можу витратити півгодини на елементарні пояснення.

-Все набагато простіше ніж ти думаєш. Ми зараз перебуваємо у темних землях, корінні жителі – це носії темного дару, який проявляється відразу після народження. Також є такі як наша сім'я – умовно демони. Ми можемо переходити на різні рівні мороку, що для звичайної істоти неможливо і навіть смертельно. Ми свого роду перевертні вищого порядку, оскільки контролюємо обидві сутності. Такі як ми можемо знаходитися в підземному світі, і при цьому чудово почуваютися на поверхні.

- І багато таких як ви?
-Усього чотири сім'ї, що іронічно одна з чотирьох світла. Це був гучний скандал, коли раду очолив Еріан Победоносний, змістивши з посади Архарія Темного. Виявилося, що у світлого настільки сильна магія, що він без проблем підкоряє морок аж до десятого рівня, випалюючи при цьому всіх незгодних. Еріан свого часу відмовився від трону світлих земель, вважаючи за краще увійти в раду темних, щоб ніхто не посмів розлучити його з дружиною, яка за іронією долі була відьмою-підлеглою Архарію. Він чесно перекупив її договір, але родина мага не прийняла темну відьму. Та й їй було незатишно у світлих землях, як часто висловлювалася алара Камалія – у світлих землях надто пісно та прісно, тоді як у нас навіть болота радість приносять, хоча якщо її радує смерть, то цілком можливо.