Читати книгу - "Скорочено П’ятнадцятирічний капітан"

ранку Геркулес побачив землю. Дік узяв підзорну трубу й звільна продивився весь східний обрій. Та землі уже не було видно. А о 2 годині пополудні помічена вранці земля розтанула вдалині. Дік вирішив, що то був острів Пасхи, загублений серед Тихого океану. До американського берега було 2000 миль. Виходило, що корабель не зрушив з місця, якщо вони ще так далеко від континенту. Дік не міг цього пояснити, хіба що компас вийшов з ладу.

Розділ XIII

"ЗЕМЛЯ! ЗЕМЛЯ!"

28 березня барометр пішов угору. Буря, очевидно, вщухала. Усі вийшли на палубу, а місіс Уелдон пообіцяла Діку, що коли він скінчить навчання, то стане капітаном одного з кораблів Джеймса Уелдона.

29 березня вітер ослаб іще більше, й Дік з друзями почав піднімати вітрила. Дік вправно керував роботою, а матроси слухались його охоче. З обережності юнак не став піднімати всіх вітрил. Корабель швидко йшов правильним курсом. Лага не було, але Дік Сенд умів визначати швидкість корабля за кільватером. Він не сумнівався, що побачить землю якнайпізніше за тиждень.

5 квітня минуло вже два місяці, відколи "Пілігрим" залишив Нову Зеландію. 20 днів вітри і негода затримували судно. А потім раптом знявся попутний вітер і чимдуж помчав судно до землі. 6 квітня Дік побачив землю. Всі пасажири, крім Негору, повибігали на палубу. Десь миль за 4 на сході тягся низький берег. "Пілігрим" швидко мчав до нього. Ніде не виднілося жодної оселі, жодного порту, жодного гирла річки, що могло б правити за безпечне пристановище для шхуни-брига.

Попід берегом вимальовувалась довга смуга рифів, прибій був дуже сильний, вітер чимраз дужчав. Все це було небезпечно для корабля. Раптом Дінго, утупившись у землю попереду, жалібно завив. Дік не мав надії знайти безпечне пристановище для "Пілігрима", тож вони мусили опинитися серед рифів. Капітан сказав місіс Уелдон, Джекові, кузенові Бенедікту й Нен, щоб вони надягли рятівні пояси.

Коли судно зайшло у прохід між рифами, Дік наказав вилити у воду жир з бочок. Під шаром жиру море одразу, мовби якимись чарами, заспокоїлося, щоб за мить забурхати ще дужче. Та "Пілігрим" устиг просковзнути по змащеній водній поверхні між рифами і вже мчав просто до берега. Страшний поштовх струсонув судно. Величезна хвиля підняла його й кинула на прибережне каміння. Від удару в корпусі утворилася пробоїна, й крізь неї гунула вода. Через десять хвилин всі пасажири "Пілігрима" вже стояли під стрімким берегом.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Розділ XIV

ЩО РОБИТИ?

Отак після подорожі, що тривала 74 дні, "Пілігрим" викинувся на берег і розбився об рифи. Місіс Уелдон і її супутники раділи, що буря винесла їх на континент. Дік вважав, що вони знаходяться на узбережжі Перу, звідки неважко дістатись до якогось поселення. Проте узбережжя здавалося безлюдним. На півночі видніло гирло маленької річки, а на гребені починався густий ліс, де росли дерева, яких немає на півночі Нового Світу. Не було жодних ознак того, що тут є люди. Діка Сенда це дуже здивувало. Негору й Дінго нишпорили берегом. Кок поводився, як людина, що потрапила в знайомі, але забуті місця. Потім він пішов до річки і зник.

Про харчі вони не турбувалися. Крім плодів та дичини, що їх було повно довкола, потерпілі могли використати запаси з "Пілігрима", бо прибій повикидав на берег чимало всякої всячини з розбитого судна. Том і його товариші підібрали кілька барилець із сухарями, бляшанки з консервами, ящики із сушеним м'ясом. Питної води не бракувало. Залишалось знайти якийсь притулок, Малий Джек випадково знайшов грот, де і розмістилися потерпілі. Навіть Негору виявив бажання приєднатися до гурту й дістати свою частку сніданку. Він не втручався в загальну розмову, під час якої обговорювалися плани подальших дій, але уважно прислухався.

Дік сказав, що треба визначити, де вони знаходяться. Він вважав, що біля перуанського берега. Завтра він планував знайти тубільців і розпитати їх про все. Хлопець хотів піти на розвідку з Томом, прихопивши Дінго. Кузен Бенедікт погодився з усім і пішов шукати тутешніх комах. Майже водночас із ним вийшов і Негору і невдовзі зник з очей.

Коли Джек заснув, його залишили з Нен, а всі решта пішли на берег. Діка здивувало, що припливи й відпливи тут значні, хоч на американському узбережжі Тихого океану так не повинно бути. Вода винесла чотири чудові карабіни та близько сотні набоїв у патронташах. Тепер Діків невеликий загін був добре озброєний. Юнак узяв також 6 великих ножів, іграшкову рушницю Джека. На прохання місіс Уелдон він забрав з корабля й гроші. Дік знайшов усього 500 доларів. Це було далеко не все; сама тільки місіс Уелдон везла набагато більшу суму. Однак решти юнак не знайшов. Всі здогадалися, що гроші викрав Нерогу.

Коли ввечері усі сховалися в гроті, бо наближалася злива, Негору не повнувся. Раптом Дінго, що бігав по піщаному березі, голосно загавкав. Дік Сенд, Геркулес, Остін і Бет вийшли з грота й попрямували до річки. Вони пройшли аж до гирла, але нічого не побачили й не почули. Дінго теж більше не подавав голосу. Пізніше всі почали лаштуватися до сну.

Розділ XV

ГАРРІС

Вранці 7 квітня Остін, який стояв на варті, побачив, що Дінго, загавкавши, побіг до річки. Ту ж мить із грота повибігали місіс Уелдон, Дік Сенд, Том та інші негри. Дік, Бет, Остін і Геркулес взяли зброю і рушили до річки. Місіс Уелдон, Том і Актеон залишилися при