Читати книгу - "Не гальмуй!"

Гном Гролик вискочив з-під автопоїзда й ніс до носа зіткнувся з перепоною, тобто із самоходом Джепкою, у котрого на голові красувався його, Гроликів, рідний капелюх. Гном Гролик розсердився: мало того, що за ним ганяється, сором сказати — шершень, так ще й бозна-хто носить його капелюх.

— Чуєш, — сердито сказав гном Гролик цьому самоходу Джепці, — ти нащо це мого капелюха вдягнув? Це ти з кого мого капелюха зняв? Хто ти такий взагалі на трасі?

Гном Гролик зірвав із самохода свого капелюха й почув дзижчання шершня, що крутився поблизу. Дорожній гном Гролик не став розбиратися із самоходом Джепкою — він насунув власного капелюха на самі вуха, а шапочку Джепки схопив і пожбурив у той бік, звідки чулося дзижчання злющого шершня.

Аж тут на них наскочив гном-песик, котрий гнався за самоходом Джепкою. Гролик схопив гнома-песика за карк і теж пожбурив у шершня Бу. Але злість чомусь не пройшла.

Злість не пройшла не лише у гнома Гролика. Злості досхочу назбиралося у самохода Джепки. Еге ж, капелюха в нього зірвали, шершень його штовхнув, песик стрибав і хапав його за холоші, а тепер ще й Гролик прискіпався. У самохода засвербіли кулаки. Певна річ, йому захотілося довести кому-небудь, що його не можна безкарно ображати.

Самоходові Джепці просто кортіло дати комусь по лобі. Відповідний настрій у нього вже був, треба було лише відповідну нагоду для бійки. Відповідної зачіпки — ось чого не вистачало самоходові Джепці. Саме зачіпки, бо гноми не схвалювали немотивованої поведінки (тобто без приводу) й могли разом розправитися з хуліганом. На щастя самохода, гарний привід сам ішов йому до рук. Привід знайшовся там, де його залишив дорожній гном Гролик. Сумирний шляховичок Добринька, який белькотів на два голоси різні дурниці, — ось хто здався Джепці підходящою мішенню, аби зірвати свою злість і почухати кулаки.

Шляховичок Добринька справді топтався там, де його залишив дорожній гном Гролик, — на поруччі Мосту-Ярмарку, під ліхтарем.

Шляховичок Добринька почувався незатишно: він дещо ніяковів. Інші гноми з підозрою ставилися до дивного шляховичка, у якого два голоси. І як будь-якого совісного та чутливого гнома, шляховичка Добриньку ті підозри та недомовки неймовірно гнітили — до недавнього часу. Але після зустрічі з дорожнім гномом Гроликом шляховичок упевнився, що будь-хто, навіть найправильніший гном, не застрахований від проблем. Це шляховичка одразу втішило. От причепився ж до Гролика шершень Бу. Так само, як до шляховичка причепився внутрішній голос.

«Із цим треба жити», — філософськи розмірковував Добринька.

Однак самоходові на це було начхати. Неправильні гноми поцупили в нього шапку, пожбурили в нього собачам та ще й до того ж облаяли знов-таки неправильні гноми. Значить, прочухана слід було дати неправильним гномам. На Мосту-Ярмарку важко було знайти гнома більш неправильного, ніж шляховичок Добринька. Хіба що двоголового. Шляховичок був неправильним — із двома голосами, а тому винним у всіх негараздах самохода Джепки. Його слід було покарати. Шершень Бу неодмінно схвалив би вибір самохода Джепки.

Шершень Бу теж не любив шляховичка Добриньку. На щастя для Добриньки, шершень Бу й самоход Джепка знаходилися далеко один від одного, на різних кінцях Мосту. Шершень подався в інший бік шукати гнома Гролика, який знову десь запропав, а самохід скрадався до шляховичка Добриньки. Поки він скрадався, той не припиняв розмірковувати про власне життя.

«От причепився до Гролика шершень Бу, — думав шляховичок, — то й що? Хіба Гролик став гіршим через це? Ні, не став… Що ж, тепер його не повинні любити друзі? Аж ніяк. Повинні».

Шляховичок Добринька, власник внутрішнього голосу, був анітрохи не гіршим за інших гномів. Тому шляховичок, який досі старався якомога менше базікати, потроху розговорився, взявся на різні голоси відпускати компліменти гномочкам, які пролітали на машинах, і висловлювати захват від спритності гномів-хлопців.

Його внутрішній голос геть пустився берега й гукав до кожного стрічного, бажаючи щастя й удачі. А справжній голос репетував:

— Привіт! Ми вас любимо! Усе гаразд! Привіт! Ми приїхали з дорожнім гномом Гроликом! У дорожнього гнома Гролика все чудово — його переслідує злющий шершень Бу, та й по всьому. У мене також усе добре. Я маю два голоси й розмовляю десятьма мовами.

Ну, й таке інше.

Тобто, замість того щоб заспокоїти всіх, шляховичок Добринька всіх збивав з пантелику, всім морочив голови.

А втім дорожан — мешканців доріг — на мосту було багато. Не всі були місцевими. Не всі знали шляховичка Добриньку, й не всі звертали увагу на його здатність говорити двома голосами. Тому до шляховичка, який, на відміну від інших гномів, не бігав і не стрибав, а мирно сидів на місці, часом хтось та й підходив. Скажімо, щоб попитати про щось.

На модному Мосту-Ярмарку сьогодні каталися безліч гномів з різних куточків світу. Декого з них дивувало те, що шляховичок Добринька балакав на два голоси. А деяких навпаки — вельми цікавило. Наприклад, китайських дорожніх гномів. Ці двоє новоприбулих китайських гномів були близнюками. Навіть не так: близнюками — це ще м’яко кажучи. Вони були такі схожі між собою, що один міг би дивитися в люстерко за обох.