Читати книгу - "Інформатор"

— Ми не можемо починати розслідування без підписаної офіційної скарги, — сказала Лейсі. — Ви ж знаєте статут.

— Звісно. Я підпишу скаргу.

— Під присягою? — запитав Г’юго.

— Так, як цього вимагає закон. Я вірю, що мій клієнт каже правду, а тому підпишу це своїм іменем.

— І вам не страшно?

— Я довго жив у страху. З часом до цього звикаєш, адже могло бути й гірше. — Мікс потягнувся до іншої папки, дістав із неї якісь папери й поклав їх на стіл.

— Шість місяців тому я поїхав до суду в Міртл Віч і змінив ім’я. Тепер я Грег Маєрс. Саме так я й підпишу скаргу.

Лейсі прочитала судове рішення Південної Кароліни і вперше подумала, чи не дурістю з її та Г’юго боку було приїхати аж у Сейнт-Огастін, щоб зустрітися з цим чоловіком. Державний службовець, занадто заляканий, щоб відкрито свідчити. Колишній адвокат, який їде в інший штат, щоб змінити своє ім’я. До того ж він сидів у в’язниці й не має офіційної адреси.

Г’юго прочитав судове рішення і вперше пошкодував, що не має при собі зброї. Він запитав:

— Ви зараз переховуєтесь?

— Скажімо так, я просто дуже обережний, містере Хетч. Я вважаю себе досвідченим капітаном, який знає воду, море, течії, однак уже побував на мілині. Мені відомі віддалені пляжі та місця, де можна сховатися, краще, ніж будь-кому, хто захоче мене знайти, якщо до цього дійде.

— Складається враження, що ви вже почали переховуватися, — сказала Лейсі.

Маєрс лише кивнув на знак згоди. Усі троє відпили по ковтку. Нарешті налетів бриз, принісши полегшення, адже день був дуже спекотний. Лейсі прогортала файли і запитала:

— Ваші неприємності з законом якимось чином пов’язані зі справою, за яку ви хочете взятись?

Чоловік завмер і задумався.

— Ні.

— Повернімося до цього загадкового клієнта. У вас налагоджено прямий контакт із ним?

— Ні. Він відмовився користуватися електронною поштою чи якимись іншими повідомленнями, а також факсом чи телефоном, бо такий зв’язок можна відстежити. Він спілкується із посередником, а той приходить на особисту зустріч або дзвонить мені на один із одноразових телефонів. Знаю, що це незручно й забирає багато часу, але так безпечніше. Жодних слідів, жодних записів — нічого не залишається.

— А якщо він знадобиться вам просто зараз, як ви його знайдете?

— Такого поки що не траплялось. Зазвичай я телефоную посереднику й чекаю годину або дві.

— Де живе цей клієнт?

— Не можу сказати точно. Десь у Флориді.

Лейсі глибоко вдихнула й обмінялася поглядами із Г’юго.

— Ну, добре, і яка у нього проблема? — запитала вона.

Маєрс дивився кудись удалечінь на воду за човнами. Розвідний міст саме відкривався, і це видовище, здавалося, його зачарувало.

— Книжка має багато розділів, деякі з них іще пишуться. Я призначив цю зустріч для того, щоб зацікавити вас. Але водночас і налякати, щоб ви могли відмовитись, якщо це справді те, чого ви хочете. І зараз мене цікавить лише одне: чи бажаєте ви взяти участь у цьому розслідуванні?

— Ви впевнені, що дії судді були неправомірними? — поцікавилась Лейсі.

— «Неправомірні» — це надто м’яко. Мені відомо, що ця справа пов’язана з корупцією такого рівня, якого ще не знала наша країна. Бачте, міс Стольц і містере Хетч, шістнадцять місяців, які я провів у в’язниці, не минули даремно. Мене призначили відповідальним за юридичну бібліотеку, а тому я постійно читав. Я переглянув відомості про кожен процес проти суддів, звинувачених у корупції, в усіх п’ятдесяти штатах. У мене на руках були дослідження, матеріали, записи — усе. Я досить обізнаний, кажу це на той випадок, якщо вам потрібна буде знаюча людина. Історія, яку я можу вам розповісти, стосується більшої кількості брудних грошей, ніж в усіх інших справах, разом узятих. Звісно, не обійшлося й без хабарів, вимагання, залякування, сфальсифікованих судів, щонайменше двох вбивств і одного несправедливого вироку. Всього за годину їзди звідси у в’язниці чекає на смертний вирок людина, яку підставили. Той, хто вчинив злочин, мабуть, зараз відпочиває на якійсь яхті, до того ж значно кращій, ніж моя.

Маєрс зробив паузу, щоб випити ще трохи із пляшки. На його обличчі з’явився самовдоволений вираз — вся увага зараз була прикута до нього.

— Отож, чи бажаєте ви брати участь у цьому? Це може бути небезпечно.

— Чому ви звернулися до нас, а не до ФБР? — запитав Г’юго.

— Колись мені доводилося мати справу з ФБР, містере Хетч. Повірте, добром це не скінчилось. Я не довіряю ані їм, ані будь-кому іншому, хто має значок; не в цьому штаті.

— Нагадую, містере Меєрс, що ми не маємо зброї. Ми не розслідуємо злочини. Мені здається, що це справа для кількох силових структур, — сказала Лейсі.

— Але ви можете викликати до