Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Єх! Зимой! Да на медведя! Вот зто охота! Грузин:
– Полеванечко! Охота! Разве это удовольствие? Вот я иду, навстречу дєвушка идет. Мне ахота, ей ахота – вот это ахота!!!
– Слухай, що ти з тим черв’яком так довго возишся? Він у тебе вже здох!
– Е ні, він тільки втратив свідомість. Зараз зроблю штучне дихання, приведу його до тями і хай знову ловить рибу. Нічого придурюватися!
– Микито, знаєш, навіщо на компасі люстерко?
– Навіщо?
– Щоб ти завжди міг бачити того, хто заблукав.
– Не розумію, як можна проводити на рибалці усі вихідні? – «пиляє» Микиту Ганя.
– «Не розумію, не розумію…» Навіщо говориш про речі, яких не розумієш?!
Один крутелик телефонує іншому:
– Слухай, давай махнемо на сафарі, я знаю де путівки дешеві.
– Скільки?
– Ну, там різні ціни. Полювання з дружиною на лева – п’ятсот доларів… З левом на дружину – всього сотка…
Розмова двох рибалок:
– Ти що, одружився?
– Ага.
– Навіщо?
– Отакої! А хто рибу буде чистити?
Вперше уполював Микита зайця. Записав у хлопців рецепт, як готувати смаженину, та й подався додому. По дорозі сів у лісосмузі «подумати». Лисиця підкралася, схопила зайця і чкурнула через лісосмугу.
– От дурна! Зайця вкрала, а рецепт у мене ж! – сміється Микита.
Їдуть рибалки. На березі сидить дід.
– Діду, тут рибу ловлять?
– Ловлять.
Розмоталися. Зо три години ловили. Тихо.
– Діду, так є тут риба?
– Немає.
– А ви ж казали, що ловлять!
– Та ото, як і ви, ловлять, ловлять, а її немає…
– Полював я недавно в Африці, і там за мною погнався лев… Правда, він послизнувся, і мені вдалося втекти!
– І ти не злякався?
– А на чому ж він тоді, по-твоєму, послизнувся?
Микита раненько-тихенько закинув вудочки і причаївся. Поплавки завмерли. Тихо. Аж раптом з води вискакує великий короп.
– Тихо, телепню! – кричить Микита. – Рибу налякаєш!
– От ґава! Купила кілограм ковбаси, а вона така гидка!
– Викинеш?
– Ти що?! Віддам Опанасові на відкриття полювання.
Зима. Біля ополонки сидить Микита з вудочкою, вуха побіліли від морозу, а шапка лежить поруч на кризі. Підходить Опанас:
– Микито! Ти що, здурів?! Шапку надінь, вуха відморозиш, голову простудиш!
– Щас! Вчора випити кликали, а я не почув!
На базарі:
– Ой, ой, хто це в нас, котик чи кішечка?
– А ви що, по вухах не бачите?
– Ні.
– Заєць!
Опанас дістає з банки черв’яка, нанизує на гачок, а той до нього:
– Ти тільки не підсікай різко, а то вуха закладає!
Мисливці ідуть з полювання. Микита увесь час на два кроки попереду.
– Микито, куди ти так летиш?
– Поспішаю виконати «супружеський долг»!
– Чекай, твій дім в іншому боці!
– Але я туди вже не донесу!
– Чому у вашому ставку цього року риба не ловиться?
– Бульдозер зруйнував греблю, і вся дика риба повтікала!
– Я тепер полювати лиса з ховрашком ходжу!
– Не зрозумів?
– Даю йому пляшку і пускаю в нору…
– Ну?
– Через двадцять хвилин вони з лисом покурити виходять!
– Микито! Я вчора упіймав коропа – 20 кіло! На вудочку!
– Е-е-е! Опанасе! А я вчора піднімаю вудку, а на гачку старезний срібний ліхтар. А у ньому всередині свічка горить!
– Добре, добре… Короп був – кілограмів 10…
– Роздивився я, Опанасе, а ліхтар – не срібний…
– Ну… 2
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
