Читати книгу - "Людина-маятник, Василь Павлович Бережний"

______________ * Гомеостаз - сталiсть внутрiшнього середовища органiзму.

- То що - знову iнтерферон?

- Та ось побачимо. Генна iнженерiя має досить великий арсенал засобiв, ти ж знаєш. Я хочу запросити ще геронтологiв.

- Це iдея,- обличчя Флорiки прояснiло.- Там є чудовi фахiвцi. Я ось прочитала в реферативному журналi...

Доктор Лавро мовчки слухав її мiркування, одразу вловивши, до чого йдеться. Тому, коли вона виговорилась, пообiцяв:

- Не хвилюйся, люба, Альбiни я не запрошу.

Тiєї ночi довго не мiг заснути, лежав розбитий i безсилий. Круговерть думок то пiдносила до галактик, то кидала в глибину живої молекули. Наказував собi заснути, не думати зовсiм, але... Думки напливали, нiби хмари з-за обрiю, i не можна було спекатися їх, сховатися. Виринали й виринали. 1 наче це й не його мозок працював, а чийсь iнший, вiн тiльки спостерiгав збоку, вiдсторонено. "Скiльки проблем! Скiльки запитань без вiдповiдей! Ось хоча б... Та навiщо ламати голову? Однаково ж не докопаєшся, якi сили лiплять i живлять ген, мiкроскопiчний бiлковий ланцюжок... їх тисячi в живому органiзмi, це грандiозна система, справжнiй тобi зоряний космос. В космiчних формуваннях - iєрархiя, а тут? Чи є серед генiв головнi й допомiжнi? Досить. Спати, спати, спати... А все ж таки, як ген передає команду клiтинi, як вiн керує велетенським комбiнатом? Як це здiйснюється? Якi тут бiохiмiчнi контакти? Як та якi... Можеш "якати" скiльки завгодно... Хоч би трохи поспати... От iще таємниця: програма життя органiзму здiйснюється незалежно вiд свiдомостi... Скiльки ще кодiв не розшифровано... А де, власне, взявся генофонд на планетi?.. Як..."

Нарештi сон вiйнув на Лавра темним крилом, чоловiк зiщулився, огорнутий якимсь предковiчним страхом. Так, певно, вжахнулася первiсна людина, пiдвiвши голову i зазирнувши в океан Космосу. Вiдчув себе таким малесеньким, що годi й сказати. А проте - стиснув кулаки i посварився в небо:

- Гра ще не закiнчена! Я ще заб'ю гол!

У вiдповiдь пролунало зi смiхом:

- Ну що ж, дай боже нашому телятi вовка з'їсти!

Лавро опустив кулаки i прокинувся. Бiля нього сидiла Флорiка, поруч вивищувалась Альбiна. Побачивши, що вiн розплющив очi, знову засмiялась:

- Кому це ви погрожували, докторе? Чи не самому господу-богу?

Лавро нерозумiюче поводив очима, i Флорiка пояснила:

- Уже день, а ви не вставали. Коли чуємо - крик... - Взялася за руку, намацуючи пульс. - Датчики поставимо?

Лавро кивнув, усе ще нерозумiюче поглядаючи на Альбiну. Чого вона тут? Дивно, але тепер i йому її присутнiсть була неприємна. Може, через той смiх i плаский дотеп? В усякому разi, йому вiдлягло вiд серця, коли вона пiшла.

Далi фiльм Лаврового життя розкручувався за тим же сценарiєм - загальна слабiсть, задишка, втрата ваги, сивина... Терапiя нiскiлечки не допомагала, руйнiвнi сили не зважали нi на якi пiгулки, з кожним днем дiяли агресивнiше. Навiть геронтологам не вдалося вплинути на хiд подiй.

Доктор Лавро танув як свiчка, i нiяк було зарадити чоловiковi, окрiм як знову ввести гамма-iнтерферон. Чому вiн не пiшов на це, хоч Флорiка пропонувала одразу пiсля "пенальтi"? Вiн, бачте, вирiшив продовжити спостереження якомога довше, щоб нагромадити якнайбiльше матерiалу i "таки розкрити таємницю". Сам собi слiдчий!

- Хочу докопатися... Це ж аномалiя в роботi генного апарата. Наче хилитається маятник: молодiсть - старiсть, молодiсть - старiсть. Той маятник - це я, Флорiко, я - людина-маятник.

Дiвчина клiпала очима i зiтхала, їй дуже кортiло, щоб маятник зупинився на позначцi "Здоров'я", щоб у нареченого було все гаразд i їхнє життя ввiйшло в нормальне русло. Та ба! Не такий Лавро, щоб заспокоїтись, очi його вiдкритi на свiт, пожадливi до iнформацiї. Ну, а про генетику й говорити нiчого, тут вiн готовий життя вiддати за краплину iстини.

Флорiка, чергуючи бiля недужого довгими вечорами, кожного разу нагадувала про iнтерферон, та марно.

- Встигнемо, - вiдмагався Лавро, - ще мало цитологiчних аналiзiв. Краще ось поглянь у вiкно - якi великi зорi! Наче поближчали... Знаєш, Флорiко, менi часом здається, що я вже колись був, i ти була зi мною, i все це вже було. Ось i зараз виринає якийсь тьмавий, невиразний спогад...

- Генетична пам'ять?

- Можливо. В цьому парадоксальному свiтi все можливе, але от нiяк не проклюнеться головне, якась подiя... Чорна пляма та й тiльки, наче вугiльний мiшок у космосi. Знаєш, що це таке? Скупчення пилу. Цього "мiшка" не побачиш i в найбiльшi телескопи, вiн проявляє себе, закриваючи зорi... Отак i в нашому мозку...

Доктор Лавро говорив тихо, бурмотiв собi пiд нiс, Флорiка ледве розбирала. Замовк - подумала, що задрiмав, i вже пiдвелася навшпиньки, щоб тихенько вийти. Коли ж нi, знову обiзвався:

- Альбiна... Де це вона, що не з'являється? її вже з тиждень нема...

Ще не розтанули в повiтрi звуки цих слiв, як дверi зi скрипом прочинилися, i в тiнi (туди не сягало свiтло нiчника) стала темна постать. Флорiку наче струмом ударило: Альбiна!

А Лавро не здивувався нiскiлечки, нiби передчував, що вона прийде.

- Це ви, Альбiно? А я щойно про вас згадував.

Альбiна пiдiйшла до його лiжка, лiвою рукою притискувала якийсь згорток до грудей.

- Лежите, докторе? - поперхнулася дивним смiшком.

- Та лежу.

- Ну й будете лежати.

- Чому? - заперечив Лавро. - Я - людина-маятник, буду хилитатися туди-сюди.

- Людина-маятник? Х-ха-ха! Дотепно. Ну й хилитайтесь... - Насупилась, почала розгортати пакет. - Я ось принесла вам подаруночок... Щоб не скучали.

Шмати впали додолу, i на долонi в Альбiни застрибала химерна лялька тонкi ноги-пружинки, зубатий рот, на кулястiй головi - невеличкi рiжки.

- Подобається? Це - мiй синок Гена, тобто Ген, отой самий, що вiдає смертю. Бач, який жвавий... Ну, годi кривлятися, перелякаєш доктора.

Лавро сперся па лiкоть i уважно придивлявся до Альбiниного обличчя, Флорiка не могла й слова сказати, лише клiпала вiями. Альбiна ж поколихала ляльку та й поклала в постiль до Лавра.

- Що означає цей спектакль? - стримано спитав вiн, уже здогадуючись, що сталося.

Альбiна хихикнула, кивнула на ляльку:

- Не здогадуєтесь? А ви ж такий проникливий, докторе... Просто i ясно, як ви мовите. Це той Геник, якого я ввела вам у