Читати книгу - "Артеміс Фаул, Йон Колфер"

наприклад, сонце чи птахи. Але деякі здавалися унікальними, тож над ними довелося поламати голову. Фігурка Анубіса, наприклад, аж ніяк не могла позначати бога із собачою головою, тому Артеміс вирішив, що вона може позначати реального правителя ельфів.

Десь близько півночі Артеміс благополучно переніс усю інформацію до свого Макінтоша. Лишилося натиснути кнопку «розшифрувати». Так він і зробив. На моніторі з’явилася довга низка слів, позбавлена будь-якого сенсу.

Нормальна дитина давно вже відмовилась би від цього завдання. Нормальна доросла людина уже б стукнула кулаком по клавіатурі. Та Артеміс був не такий. Книга його випробовувала, і він не міг дозволити їй виграти.

Літери він розшифрував правильно, жодних сумнівів. Отже, неправильним може бути лише порядок розташування. Артеміс потер очі, щоб відігнати сон і знову подивився на сторінки Книги. Частини шифру відокремлювалися лініями. Може, це абзаци або глави, та читати їх потрібно не так як звичайно, зліва направо або зверху вниз.

Артеміс спробував кілька варіантів. Читав він і як в арабській мові -— справа наліво, і як у китайській. Нічого не виходило. Потім він помітив, що на кожній сторінці є дещо спільне — центральна секція. Усі інші піктограми були розташовані навколо неї. Може, починати потрібно саме із середини? Але куди рухатись звідти? На сторінках має бути іще один спільний фактор. За кілька хвилин Артеміс його знайшов. На кожній сторінці в кутку однієї секції було намальовано крихітного списа. Може, це стрілка? Напрямок? Іти сюди? Отже, починати потрібно із середини, потім читати за стрілкою по спіралі.

Із таким завданням комп’ютерна програма не впорається, тож Артеміс вирішив імпровізувати. За допомогою канцелярського ножа й лінійки він розрізав першу сторінку книги і розклав значки звичним західним способом — зліва направо, паралельними рядками. Потім відсканував текст і пропустив через налаштований перекладач з єгипетської.

Комп’ютер застогнав і задзижчав, трансформуючи інформацію в бінарну систему. Кілька разів він зупинявся і просив підтвердити значок або символ. Потім це стало траплятися рідше й рідше — машина вивчила нову мову. Нарешті на моніторі заблимали два слова: Конвертацію завершено.

Тремтячими від напруги і втоми пальцями Артеміс натиснув «Друкувати». З лазерного принтера з’явилася одна сторінка. Цього разу англійською. Звісно, там були помилки, проте, хоча текст потребував редагування, він був цілком зрозумілим.

Артеміс прекрасно розумів, що скоріше за все він перша людина за тисячу років, яка розшифрувала магічні слова, тож він увімкнув настільну лампу і почав читати.

Книга Народу.

Інструкція до нашої магії і правила життя.

Носи мене з собою, носи і бережи,

Секрети зілля і заклять, алхімія в мені.

Я твій таємний провідник у світ магічних сил.

А як забудеш ти мене, утратиш силу вмить.

І більш немає загадок —

Тут відповіді всі.

Зціляй, звабляй і проклинай —

Підвладно все тобі.

Тож слухай, любий ельфе, що треба пам'ятать:

Тих, хто живе у бруді, не варто поважать.

А як мої секрети ти будеш розкривать,

Тебе довічно, ельфе, всі будуть проклинать.

Артеміс відчував, як калатає серце. Вони у нього в руках. Комахи під його ногами. За допомогою технології він розкриє кожну їхню таємницю. Раптом його охопила втома, і хлопець упав на стілець. Іще стільки потрібно зробити. Для початку перекласти іще сорок три сторінки.

Він натиснув кнопку інтеркому, що поєднувалася з динаміками по всьому будинку.

— Батлере. Бери Джульєтту і ходіть сюди. Хочу, щоб ви склали один пазл.

Можливо, зараз не завадить трохи історії.

Фаули були легендарними злочинцями. Із покоління в покоління вони обходили закон і назбирали досить грошей, щоб перейти до категорії законослухняних. Звісно, щойно вони туди перейшли, одразу ж зрозуміли, що їм там не подобається і майже тієї ж миті повернулися до кримінального світу.

Та Артеміс Перший, батько нашого героя, ризикнув статком. Коли розвалилася комуністична Росія, Артеміс Старший вирішив інвестувати значну суму грошей Фаулів у налаштування морських перевезень до великого континенту. Новим споживачам, як він пояснив, знадобляться нові товари. Російська мафія прийняла західних торговців на своєму ринку аж ніяк не з розпростертими обіймами і передала звісточку. Звісточка виявилася ракетою, яку підкинули на борт «Зірки Фаулів», коли та пропливала повз Мурманськ. На борту саме перебував Артеміс Старший разом із дядьком Батлера і 250 000 баночок коли. Непоганий такий собі вийшов вибух.

Фаули аж ніяк не лишилися в злиднях. Проте мільярдерами їх більше не називали. Артеміс Другий присягнувся, що змінить ситуацію на краще. Відновить родинний статок. І зробить це на свій власний манер.

Коли Книгу було перекладено, Артеміє зміг щось серйозно планувати. Він уже знав свою ціль, лишилося визначити, як її досягти.

Ціллю, звісно, було золото. Потрібно було його привласнити. Здається, Народ такий самий жадібний до дорогоцінного металу, як і люди. Кожний ельф має свою схованку, але ненадовго, Артеміє про це подбає. Скоро принаймні одна з цих істот блукатиме світом із порожніми кишенями.

Через вісімнадцять годин міцного сну і легкого сніданку Артеміс засів у кабінеті, який успадкував від батька. Кімната була оформлена в традиційному стилі — темний дуб, полиці від підлоги до стелі, — та Артеміс нафарширував її найсучаснішими комп’ютерними технологіями. Куди не глянь, усюди стояли Макінтоші, поєднані один з одним. На одному було відкрито сайт CNN, зображення з якого передавалося на чорну стіну через спеціальний проектор.

Батлер уже був на місці та витягував диски з дисководів.

— Вимкни всі, крім Книги. Мені потрібна тиша.

Слуга розгубився. Сайт CNN не вимикався майже рік. Артеміс був переконаний: рано чи пізно він почує в новинах, що батька врятовано. І наказ вимкнути комп’ютер означав, що хлопець урешті-решт здався.

— Усі?

Якусь мить Артеміс пильно вдивлявся в стіну.

— Так, — рішуче сказав він. — Усі.

Батлер дозволив собі вільність і поплескав свого працедавця по плечу, потім знову повернувся до роботи. Артеміс хруснув пальцями. Час робити те, що в нього виходило найкраще, — планувати темні справи.

Глава 3: ХОЛЛІ

ХОЛЛІ Шорт лежала в ліжку і мовчки курила. Нічого надзвичайного. Утім, лепрекони не відрізняються екстравагантністю. Та зараз настрій у Холлі був винятково поганий, навіть для ельфа. Технічно вона була ельфом, тобто, правильно кажучи, міфічною істотою. Була вона і лепреконом, така вже її робота. Мабуть, краще описати її зовнішність, ніж читати лекції з ельфійської генеалогії. У Холлі Шорт була шкіра горіхового кольору, золотаво-каштанове коротко підстрижене волосся і карі очі. Ніс нависав гачком, а