Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Руслан вагається. Усього лише кілька секунд. А потім кладе руки на мою талію й обіймає у відповідь. М’яко погладжує через одяг долонями. Ця клята куртка все псує. Обхоплюю його шию руками глибше. Від цього руху куртка підскакує вище і руки Руслана раптово опиняються на моїй шкірі. Гарячі руки, від яких ніби пронизує струмом.
Хоча б на секундочку можу відчути його. Адже він усе одно зараз покладе руки на одяг, нічого й сумніватися. Але…
Він чомусь цього не робить. Затримує на мить подих, а потім запускає руки глибше під мою куртку і кладе на спину. Ніжно погладжує пальцями уздовж хребта.
Видихає.
— Дякую, — шепочу, безмежно вдячна за цей жест, який мені зараз був такий потрібний.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя зухвала, Ема Ноель», після закриття браузера.
