Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

- І яку?

- Треба підпалити одне приміщення.

- І все?

- Так.

Безхатько засміявся. Він у черговий раз вкусив шматок хліба, але останній став смакувати дивно, тому різко виплюнув крихти, що впали молодому лікарю на білі кросівки.

- Згодні?

- Давай тисячу гривень та хоч тебе у дупу поцілую.

Хлопець відчув полегшення. Він дав гроші тому чоловіку та пояснив, що робити. Зі свого боку безхатько спочатку нічого не хотів виконувати, але йому стало цікаво, що так бажає спалити незнайомець.

Григорій Коровай, адже саме так звали цього чоловіка, який вже шість років жив у старому вагончику біля річки Тетерів, прийшов на місце злочину, яке чомусь змусило його пригадати минуле. Він колись був доволі успішним. Заробляв чималі кошти, мав сім'ю, дітей, але ігрові автомати загубили його життя. Безхатько програв усе, що тільки можна було.

Очі чоловіка заглядали за скляну вітрину, де стояла білява жінка, яка розмовляла з якоюсь чорнявкою. Останній на вигляд було десь шістнадцять років. Їхня розмова тривала не довго. Декілька хвилин. Після цього рожева пляма вийшла з магазину та наткнулася на нього.

- Геть звідси! - пропищала вона до нього. - Тільки мені покупців розганяєш своїм смородом.
Григорій не відповів. Він звик до такого ставлення.

- Ти глухий? - дивилася на нього білявка, від якої несло солодкими парфумами.

- Кралю, то не твоя територія, - хрипів Григорій. - Хочу та буду тут стояти, а якщо сильно зажадається, то насру біля дверей.

- Хворий! - скривилася вона. - Зараз я викличу міліцію.

Безхатько хитро усміхнувся та відповів:

- Не горлань. Я йду.

На цьому зустріч закінчилася. Чоловік пішов на другу сторону вулиці, де сів під смітником та спостерігав за кіоском, який ввечері засіяє червоним вогнем.  Наразі він поки працював. Чорнявку, яка була чомусь йому знайома, змінила інша дівчина, яка просиділа у магазині рівно до дев'ятої години. А після того, як вона пішла, то Григорій виконав свою обіцянку та купив декілька пляшок горілки, які залив у свою горлянку на березі річки.

А тим часом Лілія вже допила чай. Вона відчувала у повітрі, що доносилося із вікна запах диму. Вона знала, що це горить, а коли вуха зловили сирену пожежного автомобіля, то взагалі зловила неймовірний кайф.