Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Він спочатку ловить мене, а потім намагається повторити свій трюк в офісі і лізе з поцілунками. Але я вже не та наївна дівчинка! Я замахуюсь аби дати йому достойну відсіч, прям по його самовдоволеній фізіономії. Але, як любить говорити у таких випадках моя мама, “невдача спіткала радянську спортсменку”! Він вдало перехопив мою руку і… знову вп’явся в мої губи.

Та цього разу я не дозволяю собі зачудуватися його поцілунками. Ні, не сьогодні!  Я щосили пручаюсь і таки відштовхую його! Тут і зараз він таки перейшов межу! Я все ж вліпила йому дзвінкого ляпаса, та ще й хлюпнула повні пригорщі води  в обличчя, мовляв, охолонь! Вилізла з того клятого басейну. Вся мокра до нитки! Мені не вистачає навіть нецензурних слів аби передати, що я думаю про нього.

- Кохана, ти куди? Застудишься! Пішли до мене! Я не чіпатиму тебе, клянусь!

- Боже, який же ти козел! Просто еталонний козел! Не хочу тебе бачити!

І от я біжу від нього геть. Вся мокра, прости Господи, до трусів. Холодно так, що мурашки на моїй шкірі побігли додому за шубами. Шкода, що літо ще не настало! І я уяви не маю, що робити далі...