Читати книгу - "Фаворитка. Між двох вогнів, Очеретяна Кішка"

Дивно було знову потрапити в палац через стільки часу. Як тільки Шарлотта опинилася  перед парадними сходами, то відчула, як стислося та прискорило біг серце. В цих стінах відбулося стільки щасливих і жахливих подій! Кожен коридор і поворот були знайомими й наповнювали пам'ять яскравими образами. Тут вона уперше зустріла Едвина в ролі фрейліни Ельфріги, по цих сходах спускалася для прогулянок по саду, звідси бігла в найстрашнішому з реальних кошмарів. На якусь мить їй здалося, що зараз вона побачить і винуватця своїх нещасть, і цей образ довелося відігнати зусиллям волі. 

- Прошу за мною, - лакей в одязі, обшитому галуном, рушив поряд з таким видом, немов він сам належав до королівського роду.

Їх кроки віддавали луною в напівпорожніх залах і доки супровідний йшов, задерши підборіддя, Шарлотта дозволила собі розкіш дивитися на всі боки. Вона вимушена була віддати належне прекрасному смаку Эльфріги, і мимоволі милувалася багатим оздобленням палацу. Сестра Едвіна добилася свого - усе було зроблено за її смаком, заповнювало простір манірністю, холодною красою і зарозумілістю. Звичайно ж, зміни торкнулися і складу придворних. Це убезпечувало, бо швидше за все тут не буде старих  знайомих облич і не доведеться відповідати на незручні питання.

Занурена у свої думки, Шарлотта не помітила, як вони дісталися до приймальні королеви, де лакей здивував її удруге. 

- Її величність прийме вас о другій годині. Будь ласка, чекайте! - він відкланявся і, не кажучи більше ні слова, зник з очей.

Деякий час графиня залишалася в порожній кімнаті абсолютно сама і вже приготувалася провести тут декілька томливих годин, коли тишу порушили легкі квапливі кроки. Услід за ними до зали зайшла молода миловидна жінка і попростувала до гості. 

- Ви Шарлотта рос Джонс? Заради Бога, пробачте, що довелося так довго чекати! Її величність доручила вас моїм турботам, але мене затримали інші справи, - вона протягнула маленьку руку, щоб привітати гостю. 

- Дякую, не варто було...

– Сьогодні я напрочуд розсіяна, і навіть не назвалася! – фрейліна помітила у погляді нової знайомої мимовільне запитання. - Ізабелла ді Лара, але ви можете звертатися до мене просто на ім'я без жодних титулів.

- Ще раз дякую, але я не розумію, чим викликана така турбота про мене. Я тут лише заради розв'язання фінансових питань. 

- Ходімо, я все поясню вам дорогою!

Треба сказати, що пояснення точно не завадили б, але розповідь Ізабелли принесла більше запитань, ніж відповідей. 

-Річ у тому, що ваш візит збігся з однією важливою подією, що стосується родини її величності. Це стало відомо лише вчора ввечері й вам не стали відправляти депешу. Гоф-дама розпорядилася приділити вам увагу на кілька годин, які доведеться почекати. - Звичайно, але я не можу вимагати особливої уваги від когось з придворних!

- Можливо, від інших ні, але що до мене, справа зовсім інша, адже я родичка вашого чоловіка, хоч і далека. 

Шарлотта зупинилася і піднялася на фрейліну в німому подиві. До цієї хвилини вона жодного разу не чула про те, щоб у Деріка були сестри чи інші родички, і одразу запідозрила каверзу. 

- Двоюрідна племінниця! – ці слова фрейліна вона супроводжувала найщирішою усмішкою.

- Вибачте, але граф про це ніколи не розповідав. Дуже рада нашому знайомству! – довелося підіграти Ізабеллі, хоч сумнівів і не стало хоч на йоту менше. 

- Ось і чудово! Зараз ми можемо спокійно поговорити та випити кави.

За розмовою вони повернули у добре знайомий Шарлотті коридор. Він упирався в маленьку вітальню, ту саму, де в них з Едвіном нерідко бували таємні побачення. Тепер тут більше не було затишного диванчика та карткових столиків. Ельфріга, що зневажала азартні ігри, перетворила кімнату на «Зал для світських розваг», про що свідчили маленька бібліотека та лютня з дбайливо розкладеними поряд нотами. При погляді на інструмент Шарлотта на секунду відчула ностальгію, вона давно не грала і майже забула, яке це задоволення.  Ізабелла перехопила погляд графині:

- Я чула, ви любите музику і голос у вас чарівний. Шкода, що зараз не можу запропонувати вам взяти в руки інструмент! – вона ніби ненароком подивилася у вікно і поквапилася – Здається, доведеться знову вас залишити на хвилину, у мене є ще одна термінова справа, не заперечуєте? Це не відніме багато часу.

Ізабелла безшумно вислизнула за двері, дозволивши Шарлотті трохи озирнутися та освоїтися. У вітальні було ще дві жінки, з якими вони обмінялися привітанням, після чого приятельки продовжили свою розмову. Прогулюючись кімнатою, Шарлотта трохи відсунувши штору і без жодної цікавості визирнула з вікна. Звідси відкривався вид на парадний під'їзд і до палацу якраз під'їхало дві карети. Перша зупинилася поза полем зору, а до другої поспішно пройшов слуга, щоб відкрити дверцята і опустити підніжку. Гостею виявилася багато одягнена дама, за якою вийшла ще одна жінка з немовлям на руках і щось і ній здалося Шарлотті знайомим...

Намагаючись не виявляти неналежної цікавості, водна вдивлялася в візитерку, аж доки серце не стрепенулося у грудях. «Цього не може бути! Як вона тут виявилася і чому саме зараз?!» - графиня поспішно закрила фіранку. Знову зустрітися з Катріною після всього, що між ними сталося, надто багато збігів для одного дня! Потрібно було кілька хвилин, щоб трохи з собою впоратися і відігнати настирливий страх. Зрештою герцогиня приїхала одна і за найгіршого розкладу вони побачаться в тільки товаристві, де достатньо простого реверансу і немає потреби в розмові. Щодо пліток за спиною та косих поглядів, вони більше не зачіпали Шарлотту. Колишня фаворитка глибоко зітхнула і відійшла від вікна. Якраз вчасно, тому що Ізабелла не забарилася повернутися, щоб розважати, розпитувати та допомагати скоротити час до аудієнції.

В цю мить суперниця Шарлотти, яка так її сполошила, вже увійшла до палацу і помітно нервувала. Вона щойно прибула і ще не бачила Едвіна, який мав їхати сюди іншою дорогою. Мало того, що вони не зустрічалися після появи Філіппа, і до всього треба було зображати сімейну ідилію або щонайменше ввічливе ставлення одне до одного. Не встигла ще вона зібратися з думками, як побачила самого герцога у суспільстві одного із знайомих. Він кинув на дружину короткий погляд і, вибачившись перед вельможею, поспішив назустріч.