Читати книгу - "Тур за коханням. Частина перша, Оксана Мрійченко"

— Божечки, Ксюш! — Віка простягнула руку, накриваючи її тремтячі пальчики. — Ти чого така перелякана? Ти ж вільна людина! Той придурок не має жодного права тебе до чогось змушувати.

— Так, це вірно, — Ксюша посміхнулася. — Тепер у мене вільне життя.

— Скажи… Ви з Матвієм вже вирішили, що будете робити після завершення твого відрядження?

— Ми не говорили про це. І я не знаю, чи варто.

— Думаю варто, бо… — Віка хитро примружила очі. — Особисто мені здається, що Матвій тебе вже нікуди не відпустить!

Допивши чай, Ксюша рушила в кабінет Матвія та тихо постукала у двері, зазирнувши всередину. Матвій стояв біля вікна, розмовляючи телефоном. Побачивши дівчину, він підійшов до неї та обійняв однією рукою, продовжуючи телефонну розмову. Ксюша зняла з себе фотоапарат, поклавши його на стіл і з насолодою уткнулася носом в шию Матвія, вдихаючи приємний аромат вже таких знайомих парфумів. В обіймах цього чоловіка хочеться залишитися назавжди. Долоня Матвія лагідно пройшлася по спині дівчини та зупинилася на її талії, розповсюджуючи тілом бентежні мурашки.

— Добре, мамо! Мушу йти. Тату привіт! — завершивши розмову, Матвій сховав телефон в задню кишеню джинсів і обійняв Ксюшу обома руками, зустрівши її погляд. — Ну як чай? Смачний?

— Дуже, — Ксюша зробила паузу, опустивши очі. — З понеділка можу почати роботу в «Sky». Тут я вже сфотографувала всі номери. Залишилася лише територія біля басейну та СПА. 

— Добре, залиш їх на завтра. А зараз треба переодягнути тебе в купальник.

— Навіщо нам купатися біля готелю, якщо у тебе є власний пляж?

— А хто каже, що ми будемо купатися? — хитро примружив очі Матвій.

Взявши пляжну сумку Ксюші, що висіла на вішалці біля дверей, Матвій вивів дівчину за собою в коридор. А потім відчинив двері номеру, який розташовувався навпроти кабінету та затягнув Ксюшу всередину. Дівчина побачила велике ліжко, що займало основну частину кімнати. В пам’яті одразу спливли слова Віки про призначення цього номеру і серце Ксюші боляче стиснулося в грудях. Так от де Матвій полюбляє проводити час в товаристві гарненьких панянок? Скільки ж їх тут було? Матвій замкнув двері, поставив сумку на ліжко та розвернув дівчину до себе обличчям, починаючи повільно розстібати ґудзики на її салатовому комбінезоні.

— Я допоможу тобі переодягнутися, — прошепотів він.

— Ем… Краще я сама.

Ксюша вислизнула з його обіймів і підхопила сумку, в яку зранку поклала свій купальник та пляжну туніку. Сховавшись у ванній кімнаті, дівчина важко перевела подих. Вони з Матвієм нічого одне одному не обіцяли, тож ревнувати вона не має права. Але знаходитись у цьому номері дуже неприємно. І на душі стає холодно та бридко від думки про те, скільки дівчат тут побувало. Мабуть, кожну з них Матвій пристрасно цілував, обіймав, шепотів ніжні слова. Ця думка боляче вколола серце, остаточно зіпсувавши настрій. Ксюша швидко переодягнулася в купальник, накинула на себе пляжну туніку та вийшла з ванни. Матвій вже встиг змінити джинси на плавки та шорти. Кинувши погляд на Ксюшу, він підійшов до неї та з ніжністю пригорнув до себе.

— Ксюш, все гаразд? — Матвій підчепив пальцем її підборіддя, зазираючи в очі.

— Так, просто трохи втомилася, — зараз Ксюші було майже боляче дивитися в ці темно-сірі очі.

— Я зроблю так, що від твоєї втоми не залишиться жодного сліду! — Матвій ще міцніше притиснув її до себе. — Ходімо, моя красуне!

Яскраві промені сонця щедро дарували Одесі тепло, а на блакитному небі не було жодної хмаринки. Ксюша йшла за Матвієм по пляжу, заповненому відпочивальниками. І скоро зрозуміла, що саме він запланував. Опинившись біля трьох водних мотоциклів, які гойдалися на легких хвилях моря в боковій частині пляжу, Матвій зупинився.

— Покатаєшся зі мною, Ксюш? — з посмішкою запитав він.

Ксюша згадала, що фотографувала цю локацію на початку тижня. І показуючи Матвію фото мимоволі обмовилася, що ніколи не каталася на водному мотоциклі. А Матвій запам’ятав її слова та вирішив це виправити. Серце Ксюші огорнулося теплом, але водночас ще сильніше стиснулося від суму. Мабуть, було б легше попрощатися з Матвієм, якби він просто погрався з нею та покинув. Але як можна поїхати від чоловіка, який вгадує кожне твоє бажання і щодня створює тобі казку? А поїхати доведеться… Вже через два тижні.

Намагаючись проковтнути сльози, що підступали до очей, Ксюша кивнула та стягнула з себе туніку. Матвій теж зняв шорти та футболку. А потім вправно запакував дівчину в яскравий рятувальний жилет, який взяв у засмаглого хлопця, що сидів у наметі неподалік від води. Зробивши це, Матвій першим сів на темно-синій водний мотоцикл. Ксюша влаштувалася позаду, обхопивши міцне чоловіче тіло обома руками. Матвій завів двигун і мотоцикл різко рвонув з місця, стрімко віддаляючись від берега. Ксюша притиснулася до широкої чоловічої спини та перевела погляд вперед. 

Дрібні краплі води розліталися від мотоцикла на всі боки мерехтливими іскрами, залишаючи солоні сліди на оголеній шкірі. Жвавий пляж залишився позаду і тепер Ксюші здавалося, що вони з Матвієм тут зовсім самі. Попереду було лише неосяжне море, а від шаленої швидкості тіло наповнилося п’янким відчуттям абсолютної свободи. Ще один неймовірний спогад, який назавжди залишиться в пам’яті. І цей спогад теж подарований Матвієм.