Читати книгу - "Квантовий воїн"

Однак Ісус на цьому не зупиняється. Він говорить ще більш приголомшливі речі, такі неймовірні, що руйнують усі обмеження логіки нашого розуму. Коли він ділиться цим із нами, то прагне, аби ми зруйнували старе бачення себе й переродилися в новій реальності. Зверніть увагу на цю біблійну цитату:

«Отже, будьте досконалими, як досконалий Отець ваш Небесний»4.

Спершу розум відкидає це як перебільшення, надмірність. Це неможливо. Аж раптом ви запитуєте себе: «А що, як він говорить саме те, що й має на увазі?» Може, космічна еволюція неминуче приведе до того, що ми станемо богоподібними? Може, це космічний план, який існував у павутинні від початку часів і лише зараз стає частиною плідної свідомості виду, котрий приречений бути подібним до Бога?

У герметичній гностичній традиції ця ідея вплетена в основу вчень. Гермес5 був єгипетським мудрецем********, чиї вчення в дохристиянську еру розповсюдилися по всьому єгипетському та грецькому світі і вплинули на всіх грецьких філософів. Дехто з дослідників уважає, що Гермес насправді й був Мойсеєм, хоча це лише припущення. Через те, що частина Олександрійської бібліотеки згоріла під час пожежі, а також унаслідок релігійних переслідувань у період Середньовіччя, коли давні манускрипти вважали єретичними та знищували, мало що з його вчень дійшло до наших днів, а те, чому вдалося вціліти, просвітлює й викликає полеміку. Наступний уривок узятий з Книги 11:20 «Корпус герметікум», що лежить в основі його вчень:

Ти повинен сприймати Бога як такого, в якому все живе у формі ідей: космос, Він Сам, ціле. Якщо ти не прирівнюєш себе до Господа, то й не можеш збагнути Його. Схоже можна зрозуміти схожим. Зрости до незмірних висот. Звільнися від тіла, вийди за межі часу. Стань вічністю — і ти осягнеш Бога. Думай, що немає для тебе нічого неможливого. Вважай себе безсмертним і вір, що ти можеш збагнути будь-що: мистецтво, науку та природу всіх живих створінь. Стань вищим за всі висоти та нижчим за всі низини. Відчуй себе єдиним зі всією світобудовою: вогнем, водою, сухим та вологим. Уяви, що ти є всюди водночас: на землі, в морі, на небесах; що ти ще не народився, що ти в утробі матері своєї, що ти молодий, старий, мертвий; що ти поза смертю. Відчуй усе воднораз: часи, місця, дії, якості та кількості, — і тоді ти пізнаєш Господа6.

У нашій свідомості його вчення створюють вибуховий ефект. Це так сміливо, але з квантового погляду цілком імовірно. Роздуми над кожним реченням цього уривка принесуть вам неабиякі результати.

Хорошою ідеєю буде впродовж тижня зосередити свою увагу виключно на якійсь одній фразі. Ця медитативна техніка була вдосконалена рабі Іцхаком Лурією7 — одним із найвидатніших кабалістів усіх часів. У шістнадцятому сторіччі його знали як Арі. У наші дні дослідники кабали шанують його так само, як і колись. Він витрачав кілька днів, а інколи — навіть тижнів на повне занурення в якийсь один уривок із книги Зоар8. Завдяки своїй волі, наполегливості та зосередженості він уривок за уривком9 пізнавав великі істини, старанно б’ючись над цим текстом. Така практика принесла йому надзвичайні результати, і вона буде такою ж корисною для кожного, хто матиме час і витримку щоденно вправлятися в цих методах. Розгляньмо, наприклад, такі фрази:

Вийди за межі часу.

Стань вічністю — і ти осягнеш Бога.

Думай, що немає для тебе нічого неможливого.

Пориньте в роздуми над кожною окремою фразою, дозвольте собі зануритися в ці слова не раз чи два, а сотні разів — і ви пізнаєте велику мудрість. Я й сам використовував цей метод і відкрив для себе багато нового. Створення Всесвіту

Створення власної моделі реальності розпочинається з осягнення справжнього бачення наших можливостей, після чого ми вкорінюємо у свідомості нові переконання, які це бачення підтримують. Вони змінюють нашу вібрацію та резонують у павутинні новими істинами про те, ким ми насправді є. Під час цього процесу ми ретельно все вивчаємо, відкидаємо переконання, які більше нам не корисні, позбавляємося дріб’язковості, очищаємо себе від усього, що не відповідає нашому новому баченню. Таким способом ми, по суті, створюємо наново власний всесвіт. В одному з квантових постулатів ідеться про те, що все існує для нас у формі можливості, тож, оскільки для нас немає нічого неможливого, постає питання: що ми повинні робити або ким стати? Наскільки сміливими готові бути? З еволюційного погляду, якщо людський рід отримав у дарунок ці можливості, то ми, безсумнівно, повинні пробудити свої космічні сили та використати їх на повну. Не зробити цього означатиме піти всупереч природі. Хтось із нас повинен стати першовідкривачем, який розірве ланцюги обмежень, вийде за межі, як це свого часу зробили Ісус, Будда, Мугаммед та інші видатні представники людської раси.

Проте знову ж таки виникає питання: у що ми наважимося повірити? З чого та як почати, котра з наших частин вирішує, які саме переконання приймемо? Ми не можемо залишити право вибору тільки розуму, бо своєю програмою він зруйнує весь процес, тож радимося з єством, шукаючи відповідь у собі. У що хоче повірити наше тіло? Тут ми прислухаємося до своїх відчуттів, інстинктів, пристрасті. Наше тіло, що дотримується візерунка долі, потребує переконань, які підтримуватимуть нас, допомагатимуть досягти найвищого покликання. Чого хоче душа? Тепер, теж ставши учасником гри, вона потребує нових бачень, переконань та способів досягнення цілей. Чи існують такі речі, про які не можна домовитися з деякими частинами єства, і хто веде переговори з ким? Ми знаємо, що наша підсвідомість працюватиме з будь-якими візерунками, які їй дасть розум, і відповідно до цих вказівок виплітатиме енергетичне поле, але яке бачення можемо дати їй «ми»? І хто ці «ми», що приймають рішення? Варто поставити собі такі питання, адже це допоможе нам збагнути всю складність свого єства.

Свідомість повинна стати посередником між усіма частинами й не псувати процес, нав’язуючи свою програму. Вочевидь, розум має погодитися з будь-яким прийнятим рішенням, ніщо не відбудеться без добровільної участі свідомості, бо ж вона є Хранителем волі та Плетільницею візерунків, однак украй важливо, аби інші частини також підтримували її, — і просвітлений розум це знає. З іншого боку, просвітлений розум, що залишився наодинці із собою, може з легкістю обрати будь-яку можливість, яка, однак, буде йти на користь лишень йому, і плести павутиння за допомогою цих візерунків, хоча вони і шкодитимуть цілому. Саме