Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

Чому? Та просто. Припустимо, я і такі ж як я (Тихто чітко дала зрозуміти, що Охоронців і Вартових у нашому світі досить багато) будуть нейтралізувати щодня, ну нехай, по десятку демонів. А їх, крізь щілину Злиття, у наш світ проникатиме двадцять, тридцять... сто… Тобто, незважаючи на всі зусилля, кількість темних сутностей лише зростатиме. І зовсім інший коленкор, якщо акція разова. Проникло їх, скажімо, кілька тисяч, але на цьому крапка. Дверцята зачинилися. Тоді дії Охоронців із зачистки набувають сенсу. Нехай довго, нехай важко, але це буде шлях не до нескінченності, а до конкретної мети. Який, зрештою, дозволить знайти і знищити кожну тварюку.

Про більшу ймовірність другої версії, як мені здається, говорить та обставина, що тварини різного рівня. Що нагадує таку собі подібність штурмової групи. Адже якщо для світів Хаосу Злиття майже рядова подія, то й підготовка до вторгнення та захоплення нового світу має бути передбачена. Тобто, після Злиття і відкриття «дверей», у наш світ хлинули не будь-хто, як сміття у вирву, а добре організований загін, з конкретним завданням і ціллю. На зразок абордажної команди. А де загін там і командири. Тому і висвічуються на карті крапки всіх кольорів. Від рядових та сержантів до офіцерів.

І хоч Тихто попереджала, щоб я був обережний і не ліз до сильніших тварюк, думаю — саме з них і треба розпочинати зачистку. Оскільки будь-який підрозділ втрачає боєздатність, якщо лишається без командування. І розібратися з недобитками, що втратили керівництво, буде набагато простіше.

А ще, це лише моя думка. Чисто інтуїтивна. У офіцерів має бути щось на зразок уміння перетворювати на демонів тих, хто готовий перейти на їхній бік. Пояснити, звідки в мене така впевненість не зможу. Тільки, відчуваю, що правий. Тому і тягнути з їхньою зачисткою не можна.

Ризиковано? Ще й як. Але є таке слово «треба», а боягуз, як співається, не грає в хокей.

Звичайно, я не самогубець і стрімголов не полізу відразу на боса. День-другий все ж таки доведеться витратити на підготовку, прокачатися хоч якось. Але для цього «зелень» не годиться. Часу та сил забирає багато, а вихлоп так собі. Значить, завтра почну працювати по «жовтякам». А ще краще за помаранчевими. Благо, на карті їх зазначено достатньо.

Ось такий план мінімум. А тепер вистачить філософствувати. Треба брати приклад із Лариси та засипати. Ранок за вечір, як кажуть класики, розумніший.

Але, перш ніж заснути, спершу оприбуткую пункти, отримані за черговий рівень, який мені капнув за «спецоперацію» із зачистки магазину.

Рябошапка Михайло Йосипович

Раса — людина, землянин

Клас — Вартовий

Досвід — 320/450

Рівень — 3

Життєва енергія — 84

Статура — 0,84 (міцний, високий чоловік)

Сила — 0,65 (втрата фізичних кондицій через вік)

Спритність — 0,47 (надлишкова вага, хронічні хвороби)

Витривалість — 0,53 (вікові проблеми, сидячий спосіб життя)

Інтелект — 0,81 (освіта, начитаність, творча особистість)

Мудрість — 0,62 (життєвий досвід)

Мана — 81

Особливі вміння:

Очисний дотик 1-го рівня

Доступно вивчення вміння «Оцінка» 1-го рівня

Доступно 5 очок покращення характеристик

Ну що ж. Не будемо переінакшувати генеральну лінію і валимо три пункти в спритність.

Бінґо!

Як тільки цифрове визначення параметра досягло «0,50», пояснення в дужках змінилося. Система більше не шпигала мене надмірною вагою і не лякала хронічними хворобами. Тепер цей рядок виглядав так: «Незначна надмірна вага. Вікова втрата гнучкості суглобів». А це погодьтеся вже зовсім інша пісня. Що я відразу ж і відчув, погладивши себе по животу. Кубиків преса, природно, не намацав, але й того пивного черевця, яке я посилено відрощував останні роки, більше не було й близько. Не так щоб геть плоский і підтягнутий живіт, але ремінь точно дірки на дві-три доведеться затягнути.

Два бали, що залишилися, трохи подумавши, я влив у Витривалість. Як показала сутичка в магазині, цим параметром нехтувати не варто. Було б там сутностей на кілька штук більше, я міг би і не витягнути. І так під кінець ледь не знепритомнів. Так що – покращуємо Витривалість. Уфф… Навіть підбадьорився. На майбутнє треба ці процедури проводити вранці, а не перед сном. Тепер точно до ранку не засну.

Хоча… Чого це я, як маленький. Є ж чудовий спосіб, перевірений усім існуванням людства. Завдяки якому воно, до речі, і існує.

Я обережно, щоб не розбудити, повернув Ларису до себе спинкою і примостився до пружного та теплого задку.

— Ммм… Михасю… — пробурмотіла дівчина у відповідь на мої дії, навіть не прокидаючись, і тільки знову тихо прицмокнула і ледь чутно застогнала. Бінґо! Все-таки гарні сни у моєї подруги. Правильні.