Читати книгу - "Кривавими слідами"

Крістіна. Джинси та кофтинку захищав рожевий фартушок, який вона вже встигла кілька разів замурзати шоколадом та борошном. Побачивши таткового приятеля, дівчинка злякалася. Нічого дивного. Чоловік сьогодні на себе зовсім не схожий. Здається, він не спав усю ніч. Обличчя змарніле, увесь знервований.

– Крістіно, іди на кухню, – строго наказала Ілона. Дівчинка відразу послухалася.

Жінці вартувало чималих зусиль, аби втримати голос від тремтіння. Вигляд Бойка не віщував нічого хорошого. Судячи з того, що вона нещодавно дізналася, Артем та її чоловік не були вже такими друзями, як думалося раніше. Інакше б не було тієї розписки з настільки серйозними наслідками для Артема. Точніше, не так. Мáрко, виявляється, довіряв Артему менше, ніж їй у свій час здавалося. І тільки вчора вона зрозуміла, що її чоловік був розумнішим за неї саму. Адже, на відміну від Мáрко, вона не чекала від Бойка настільки серйозної зради.

– То ти справді вважаєш, що я влаштував вам аварію? – повторив запитання Бойко і підійшов до жінки впритул. Так само близько, як і вчора до Скляра. Тільки от біля Вітторіно не стояв зараз ніякий Кир’ях чи інші поліцейські, як поряд із Єгором учора.

Ілона відступила на крок і вимушено зупинилася: далі відходити не давала можливості стіна.

Бойко зробив ще один крок уперед.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 16:35

Скляр роздивлявся під’їзд Ілони Вітторіно з машини. Він був зачинений. Обладнаний домофоном, як зараз більшість житлових будинків.

– Може, усе-таки піднімемося до неї? – запропонував опер, що заразом виконував сьогодні обов’язки водія.

– Зачекаємо, – заперечив Єгор.

Двоє колег Скляра непомітно перезирнулися, проте заперечувати не виявили бажання.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 16:36

– Це не я так кажу, це поліція так каже, – нарешті, вичавила із себе відповідь перелякана жінка. Хоч збоку ніхто б ніколи не сказав, що вона злякалася. Ілона Вітторіно вправно тримала себе в руках. – Ти вийшов під час боулінгу і саме в цей час тебе зафіксували камери біля нашої машини. Мені цієї інформації від поліції достатньо. – Жінка помітила збоку тінь – Крістіна. Інколи ця дівчинка геть неслухняна.

– Та я, блядь, у туалет виходив!

– Заспокойся, – вичавила із себе перелякана жінка. – Відійди від мене, я тебе дуже прошу.

Бойко несподівано таки зробив крок назад. Але знавіснілого погляду не відвів.

– Чого це раптом вони мене почали підозрювати? Ні з того ні з сього, – не вгавав непроханий гість.

– Ні з того ні з сього? – здивувалася Ілона. – Вони знайшли розписку. Думала, Мáрко тобі більше довіряє.

– Він божився, що позбувся її, – розхвилювався Бойко ще більше, облизав язиком пересохлі губи. – Казав, що та розписка – лишень спосіб перевірити мене на чесність. Мовляв, якщо я погодився підписати її, тим самим ризикуючи своєю фірмою, то наміри віддати йому борг цілком правдиві.

– Ну, як бачиш, не так сильно і довіряв він тобі. І мав рацію в тому.

– Ти на що натякаєш? – розсердившись, Бойко знову підступив до жінки, притиснувши її до стіни.

– На те, що ти вирішив не віддавати борг Мáрко, скориставшись його смертю. Чи це ти вбив Мáрко, аби не віддавати борг? І фірму заодно зберіг, га?

Ілона з викликом дивилася йому прямо в очі. Ну, і що він тепер скаже?

Артем важко дихав, зовсім червоний від люті. Ілона зрозуміла: він геть збожеволів. І готовий на все.

Розлютившись, Бойко схопив Ілону за шию і притис голову до стіни. Серце в неї калатало, готове ось-ось вирватися із грудей: «Він прийшов, аби вбити мене».

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 16:47

Єгор глянув на годинник: «Довгенько він у неї».

На нього час від часу зиркали колеги з передніх сидінь, та Скляр удавав, що не помічає. Слідчий аж ніяк не сумнівався, що скоро Бойко вийде з під’їзду. Питання лише в тому, чим закінчиться його візит до дружини вбитого ним чоловіка.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 16:57

Хай як їй не забороняли, Крістіна не втрималася і вибігла з кухні до Ілони, зупинившись зовсім близько від дорослих. Важке, хрипле від люті дихання Бойка, здавалося, можна було почути і на вулиці. На відміну від нього мачуха майже не дихала, чекаючи найгіршого. Несподівано в кухні заплакав маленький син. Очевидно, відчув небезпеку.

Бойко повернув голову до Крістіни, відволікшись від своєї жертви. Якусь мить вони німо витріщалися один на одного. Бойко відчував, як Ілона судомно ковтає слину, й отримував неабияке задоволення від того, що це стерво його боїться. Дитина тим часом не зводила з нього своїх зляканих оченят. До грудей вона притискала того самого ведмедика, уже зашитого і майже як новенького.

– Крістіно, я тебе прошу, повертайся на кухню, – спромоглася попрохати Ілона.

Та дівчинка все одно не рушила з місця. Час немов спинився для неї. Перед очима постав батько. Відтак – усі, хто колись належав до їхньої такої, на перший погляд, дружної і веселої компанії. Навіть згадала Віталіну та Сергія. Також пригадався момент, коли батько випадково прочитав повідомлення для Віти від Сергія. Тоді він страшенно розізлився. Це сталося за місяць до вбивства. Дівчина приймала душ, телефон лишила в спальні. Вони довго потім сварилися, урешті-решт, батько її вигнав. Віталіна дзвонила йому безліч разів, але тато ігнорував. А потім приїздив Сергій, намагаючись пояснити, що «все не так, як ти думаєш». Та батько і його вигнав. І вже навіть почав підшуковувати іншого адміністратора в кав’ярні. Із Сергієм домовилися сказати, що він іде за власним бажанням. Найбільше у світі батько ненавидів скандали. Тож усе хотів залагодити мирно. Колись Крістіна любила Віталіну. Навіть більше, ніж Ілону.

Тепер тут стояв іще один колишній приятель батька. Людина, із якою вони колись так гарно ладнали і вважалися сім’єю. Тільки тепер цей чоловік геть не схожий на рідню. За кілька років вона зрозуміє, що саме в ці дні її світ розвалився на дрібні частинки. І більше ніколи не буде таким, як раніше.

– Крістіно, я тебе благаю, вийди звідси, – повторила Ілона. – Іди до Богданчика. Заспокой його, йому страшно.

Несподівано Бойко відпустив шию Ілони, і перш ніж жінка змогла втямити, що відбувається, посунув до дівчинки. Крістіна злякано відступила, ще більше притисши ведмедика до грудей, немов він міг її захистити.

– Не смій, – сердито прошипів ззаду Кир’ях, знімаючи зброю із запобіжника.

* * *

Понеділок, 28 січня 2019 року. 17:28

Нарешті, Скляр дочекався. Кир’ях зателефонував йому дві хвилини тому і повідомив, що затримав Бойка. Як і очікувалося, підозрюваний проявив