Читати книгу - ""Лахтак""

— Згода, — погодився механік. — Ну, починай.

— Шелемеха, — гукнув Стьопа, показуючи пальцем на кочегара, — марш на камбуз!.. — Він був певний, що вгадав. Але загальний сміх, в тому числі й Шелемехи, показав, що юнга помилився. Довелося подумати ще. Уважно всіх оглянув. «Не інакше, як Соломін. Щось убік дивиться».

— Васька, — показав Стьопа на матроса.

— Знову конфуз. Не вгадав.

— Щось не зовсім вдалий сон у тебе, — глузував Лейте. — Ти й одного дня не заробиш.

— Лейте, — з одчаєм у голосі промовив Стьопа. У відповідь — гомеричний сміх.

— Не вгадав! Пропало, — загукав Шелемеха. — Календар попсував…

— Стій, стій! Ша! — вискочив наперед Ковягін, прикриваючи рот Шелемесі. — У мене є пропозиція: хай ще раз спробує. Коли вгадає, я за нього чергуватиму. Не вгадає — він за мене. Все одно, я його мушу зміняти.

— Згода, — погодився Стьопа. У нього з'явилась впевненість, що це Ковягін.

Ніхто проти пропозиції кочегара не протестував. Всі стихли. Юнга збирався уже назвати того, хто вніс пропозицію, але для більшої певності ще раз оглянув усіх. Знову його очі зустрілися з очима Ельгара. Норвежець, очевидно, вже давно шукав цієї зустрічі, він ледве повів бровами, показуючи на Торбу.

— Мм… мм… — замугикав Стьопа, а сам думав: «Не може бути. Ой, ускочу!..» — І, набравшись одваги, кинув — Механік!

Навколо заплескали в долоні.

— Угадав! — сказав сам механік, сміючись більше за всіх.

Поморщився лише Ковягін. День почався весело.

Зорін вирішив спрямувати цю веселість і енергію в корисне русло.

— Товариші, — сказав він, стаючи на стілець. — Є пропозиція видати стінгазету. І присвятити цю газету нашій зустрічі з норвежцями. Капітан обіцяв незабаром запросити норвежців до нас у гості.

Всю енергію переключили на готування зустрічі з норвежцями і насамперед на складання стінгазети.

До редколегії обрали Зоріна, Запару і Стьопу. Кожного моряка зобов'язали написати замітку.

— Як же ми назвемо нашу газету? — спитав Зорін перед тим, як доручити Ковягіну малювати заголовок. — Раніше виходила у нас під назвою «Моряк Півночі», але тепер, мені здається, назву слід змінити.

— У мене є проект, — вихопився механік.

— Як?

— «Вісник гідрології та бовтології», від слова бовтати у воді.

— Не підходить.

— «Переможена Арктика», — запропонував Стьопа.

— Яка ж вона переможена, коли нас кригою затиснуло і по морю носить! Вже краще «Переможений «Лахтак».

— Сказав! Сам ти переможений, — обурився Соломін.

— В історії були прецеденти, — почав Запара. — Коли Нансен плавав на «Фрамі» і його затерло кригою, вони видавали газету, названу ними «Фрамсія». Коли крига розчавила «Челюскіна» і челюскінці опинились на льоду, вони видавали газету, яку назвали «Не сдадимся».

— Хороша б назва для нас, — позаздрив Зорін.

— Назвімо «До перемоги», — порадив Стьопа.

Щоб не відкладати справу, погодились на останню назву.

Всі, крім вахтового кока і норвежців, засіли писати статті та замітки.

Кар мав зробити чи не більше за всіх. Він мусив перекласти всю газету на англійську мову.

— Для того малопривітного капітана Ларсена навряд чи й варто так працювати, — сказав він Зоріну.

— Але все-таки він не такий грубіян, щоб не перекласти своїй команді нашої газети. Крім того, я сподіваюсь, що серед норвежців не тільки він знає англійську мову.

— А чому ж він в такому разі не прислав такого чоловіка з Карсеном і Ландруппом?

— Це справедливо, але будемо сподіватись, що він перекладе.

Передову написав Кар. Вона називалась «Будьмо сміливі». Капітан закликав своїх товаришів залишатись і надалі енергійними, не відступати перед завданням перемогти кригу і провести «Лахтак» цілим і неушкодженим у свій порт.

Зорін назвав свою статтю «Пропонуємо спілку і дружбу». Він розповів про пригоди «Лахтака», про товариську спаяність штурманів і матросів, механіків, машиністів і кочегарів, про їх бажання, хоч що б там не було, вивести свій пароплав з криги. Від імені екіпажу «Лахтака» Зорін пропонував норвезьким морякам спілку і приязнь, щоб спільними зусиллями вирватися з крижаного полону.

Запара написав про дослідження морських течій біля острова.

Стьопа і Шелемеха склали разом «Що кому сниться». Внаслідок їх спільної творчості під цим заголовком з'явилось таке:

Капітанові: Що «Лахтак» став подібним до «Красіна», трощить кригу і суне з швидкістю десяти миль на годину, просто курсом — Архангельськ.

Старшому механікові: Що на нього нападає білий ведмідь. Він розповідає ведмедеві одну з своїх «історій», і звір починає плакати. Плаче доти, аж поки не тоне у власних сльозах. Після того на механіка нападає морж. Він розповідає моржеві одну з своїх «веселих пригод», і той так починає реготати, що лускає від реготу. Механік врятовується, але прізвище своє змінює на Торба-Мюнхаузен.

Лейте: Він переплив Полярне море, і за це його призначили комісаром над