Читати книгу - "Війна Калібана"

- Нам, скоріш за все, варто вибиратися, - сказав Венделл. Він з Паулою підтримували пораненого. Чоловік мав проблеми з диханням. Маленька, червона бульбашка крові зибралася під його лівою ніздрею. Надуваючись і здуваючись щоразу, коли поранений робив болісний, задушливий подих.

- Джиме? – сказала Наомі йому у вухо своїм м’яким голосом, - Джиме я все бачила через Амосову камеру і розумію що це означає. Я приготувала корабель. Той криптований локальний трафік? Він повністю зник. Я думаю, всі пішли.

- Всі пішли, - луною повторив капітан.

Куці залишки пінквотерівців витріщились на нього, стурбованість на обличчах змінилась страхом. Їх заразив його власний, капітанський терор, хоч вони й гадки не мали що то за чорні нитки. Вони бажали щоб він щось зробив, він сам знав що повинен щось зробити але навіть поміркувати що саме потрібно він не мав жодної змоги. Чорна павутина наповнила його голову миготливими картинками, що крутилися занадто швидко аби мати якийсь сенс, типу відео що програється на високій швидкості: Жулі Мао у своєму душі, її оточено чорними нитками, її тіло покручене у нічне жахіття; тіла розкидані на підлозі радіаційної камери; схожі на зомбі виходять з вагону на Еросі, забльовуючи усих навколо брунатною жижею, навіть краплина якої є смертельним вироком; відео, що демонструє жахливе видиво на яке перетворився Ерос; торс, обдертий до ребер і однієї руки тягне себе через протомолекулярний ландшафт у якійсь невідомій місії.

- Кепе, - заговорив Амос, і торкнувся голденової руки. Той відсахнувся, ледь не впавши в процесі.

Ковтнувши клубок кислої слини, нарешті промовив:

- Добре, я тут. Рушаймо. Наомі. Викличи Алекса. Нам потрібен «Росі».

Наомі мить не відовідала, потім мовила: - як щодо блоку..

- Прямо, блять, зараз, Наомі! – заверещав Джим, - Прямо, блять, зараз! Викликай Алекса прямо зараз!

Вона не відповіла, але підстрелений зробив один останній гострий подих, а потім впав, майже потягнувши за собою теж пораненого Венделла.

- Нам треба йти, - Голден звернувся до Венделла, маючи на увазі «ми йому не можемо допомогти. Якщо лишимося то помремо усі». Вендел кивнув, але став на одне коліно і почав знімати з чоловіка легку броню, відмовляючись розуміти. Амос зірвав з розгрузки аварійний мед пакет, впав біля пінквотерівця, і почав давати раду пораненому поки Паула споглядала з побілівшим обличчям.

- Маємо йти, - знову нагадав Голден, бажаючи ухопити Амоса і трясти поки до нього не дійде, - Амосе, зупинись. Ми маємо йти прямо зараз. Ерос…

- Кепе, - перервав його Амос, - з усією повагою але це не Ерос. Потім механік дістав з мед пакету шприц і поставив пораненому ін’єкцію, - немає радіоактивних камер, немає сручих зомбі. Лиш один розбитий бокс, купа мертв’яків і ці чорні нитки. Ми не знаємо що це за хуйня, але це не Ерос. І ми цього хлопця не покинемо.

Маленька, раціональна ділянка джимового мозку знала що він правий. Ба більше: він хотів вірити, що особа, якою він все ще залишався, ніколи не вирішить покинути навіть абсолютно невідому людину, і значно впевненіше він не покине що був за них поранений. Він змісив себе зробити три глибокі і повільні вдохи. Пракс вмостився збоку від Амоса і тримав медкомплект.

- Наомі, - звернувся капітан до старпома, бажаючи вибачитись на підвищення тону.

- Алекс вже рухається, - відповіла та твердим, але без тіні звинувачення голосом, - він на відстані декількох годин. Пробратися крізь блокаду буде не дуже просто, але він вважає що знайшов підходящий кут. Де йому сідати?

Голден зрозумів, що відповідає ще до того, як прийняв рішення.

- Нехай сідає біля «Сомнамбуліста». Я його комусь передам. Зустрічай нас ззовні шлюзу.

Він дістав з кишені магнітний ключ від «Сомнамбуліста» на мотузочці і кинув Венделу.

- Це допустить вас в корабель, до якого ви збиралися. Вважайте це авансом за надані послуги.

Венделл кивнув, і повернувся до пораненого. Схоже, що чоловік дихав.

- Його можна переносити? – запитав капітан у механіка, гордий тим як твердо звучить його голос, намагаючись не думати про те, що хвилину назад він хотів лишити помирати людину.

- Без варіантів, Кеп.

- Тоді хтось його має забрати, - вів далі кеп. Не ти, Амосе. Мені потрібен ти попереду.

- Я візьму його, - згодився Венделл. Все одно з цією рукою з мене кепський стрілець.

- Праксе, допоможи йому, ми маємо збіса швидко звідси забратися.

Вони йшли так швидко, як тільки могли йти поранені. Повз чоловіків і жінок яких вони вбили, і що було більш жаским, тих яких не вони. Повз маленьке, спокійне тіло Катоа. Погляд Пракса затримався на ньому, але Голден ухопив ботаніка за бронежилет і штовхнув у люк.

- Мей все ще немає, - сказав він, - будеш нас затримувати, підеш далі сам.

Погроза змусила його почуватися мов гімно, рівно в той самий момент, коли зірвалася з вуст, хоча і пустою не була. Пошуки професорської дівчинки перестали бути пріоритетними як тільки вони знайшли чорні пацьорки. І поки він був чесний з собою, лишити вченого позаду, могло означати не бути там, де він знайде свою дочку, перетвореною протомолекулою на монстра, з отворів, з якими вона не народжувалась, витікатиме брунатна жижа, чорні поворозки виповзатимуть з носа і очей.

Старший пінковтерівець, що був залишений прикривати їх тил підбіг допомагати переносити пораненого без жодного запрошення. Пракс мовчки передав йому пораненого, і прослизнув за спиною Паули, поки вона сканувала автоматом коридор попереду себе.

Коридори які були нудними по дорозі туди, по дорозі назад стали зловісними. Замерзші текстури, що нагадували Голденові павутину коли вони йшли туди, виглядали венами якоїсь живої істоти. Їх пульсація була спричинена адреналіном, від якого сіпалися очі.

Вісім ремів надходило з Юпітера на поверхню Ґанімеду. Це з магнітосферою. Як швидко ростиме протомолекула тут, де Юпітер безкінечно постачатиме енергію? Ерос став чимось лякаючи-потужним відтоді, як протомолекула узяла гору. Чимось, що може прискорюватись до неймовірних швидкостей без інерції. Чимось, що може (якщо вірити доповідям) змінити саму атмосферу і хімічний склад Венери. І це лише з мільйоном людських носіїв і тисячею мільярдів тон скелястої маси для початку.

Ґанімед мав в десятки разів більше людей і на багато порядків більшу масу за Ерос. Що може стародавня чужинська зброя зробити з подібним щедрим даром?

Амос