Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"

Молоде,зелене листя вигойдувалось на гілках дерев. Фруктові дерева вкрились густим цвітом і дарували п'янкі пахощі і Аліна не гаяла часу даремно і заготовляла сировину. А по вечорах вона  активно виготовляла нові замовлення. Завдяки роботі в лавці вона відкладає вже чималу суму і починала мріяти про розширення. Та  це буде не швидше ніж  вона завершить навчання.

Заняття з Кітером продовжувались,професор розвивав можливості її потенціалу,вчив її витривалості і загартовував нерви. Вона все частіше стояла з ним біля операційного столу і тепер він часто перекидував на неї  деякі процеси. 

Однокурсники потроху змирились з ставленням професора до Аліни і відновили спілкування. А враховуючи,що вона значимо переганяла їхню програму,то вони часто просили в неї допомоги.

Міка та Рія почали зустрічатись і багато часу проводили разом.Аліна сумувала за вечорами в компанії друзів та тоді коли закохана пара не втікала на побачення, вони зберались компанією та обговорювали плани на майбутнє. І в одному з них   вони зберались поїхати влітку в сусіднє місто Аверт.

Життя надагодилось і Аліна насолоджувалась кожним днем. І хоч іноді їй здавалось,що сил більше немає,вона видихала і з новими силами починала працювати.

Вона з самого ранку блукала по лісу. Кошик її був вщент забитий травами. Поруч сумлінно ступав Тінь виконуючи функцію провідника та охоронця.

Аліна насолоджувалась кожним моментом проведеним в лісі. У цьому зеленому світі спокою та тиші. Вона підмітила,що така тиша подобається їй більше за тишу операційної. 

І що пахощі трав набагато приємніші за дизинфікуючі засоби. Хоча воно і не дивно. Іноді їй здавалось,що затія, за яку вона взялась  дурна. Ліневейн затихла та зникла, а в академії суперників,чи ворогів у неї більше не було. Та покинути справу напів дороги вона не могла.

Попереду між листям виблиснув лісовий струмок. Аліна присіла на його березі і вдивилась у воду. Чиста і прозора вода швидко протікала і зникала далеко за її  полем зору. Тінь смакував її прохолодою і вдоволено влігся біля ніг Аліни.

Рушати у дорогу додому вона не спішила. Хоча сонце вже і почало перевалювати за обід. Вона мрійливо вслухалася у звуки води і шум гілок, слухала симфонію птахів і свист вітру. Ніщо б не змогло порушити ідилію моменту.

Та як доводить історія,саме тоді і потрібно очікувати підвоху. Вона втомлено підвелась і спокійно направилась додому. Різко знявся шквальний вітер і сірі хмари почали кидатись поодинокими краплями дощу. А потім зовсім неочікувано вдарила блискавка.

Вона вдарилась в дерево,що росло недалеко від місця де стояла Аліна. Це був клен,його моледе листя охопило полумя, стовбур почорнів і палав. Мороз пробіг у неї по спині.Чому клен у вогні не давав їй спокою. З усіх ніг вона кинулась додому, погане передчуття гнало її вперед. Тінь біг поруч,кидаючи на неї схвильовані погляди.

Опинившись на задньому подвір'ї будинку,геть мокра від грози,що так неочікувано розпочалась,Аліна забігла в дім. Миттю вилетівши по сходах у спальню,вона схопила каблучку подаровану Міка. І через секунду опинилась на Центральній площі з якої хотіла йти в аптеку.

Та роззирнувшись,зрозуміла,що сенсу в цьому немає.

Площа була переповнена ельфами,людьми та гномами,народ метушився. Лунали крики,плач....

В цілковитому розпачі Аліна дивилась на обсипане зелене листя під Пра- деревом. На одній з гілок тріпотів одинокий,останній листок.

Помилки бути не могло,така подія означала одне, неминуче лихо та біду. Почалась війна...

  Перша частина " Ліки без рецепту не продаються" офіційно вважається завершеною. Вдячна кожному,хто був поруч з Аліною. Всім тим,хто вперше ступив на землі Древендуму та досліджував його. Сподіваюсь у скорому часі порадувати Вас новинками і розповісти про наших героїв і їхні пригоди...

Кінець