Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Емма

Я  дивилася на зірки й ...про що я думала ?Ні про що ...

Недавній снігопад закінчився . Навіть вітер припинив своє буяння . Небо стало чисте-чисте , усіяне маленькими вогниками , а в голові жодної думки .

З коридору почувся гуркіт , прийшла Іра . І я вийшла нарешті з цього трансу .

- О, Боже ! Що це ?!- донісся голос подруги з кухні .Ще раз глибоко вдихнувши , довелося іти в кімнату .

- Емма... Ти що, весь супермаркет скупила ?

Розбираючи сумки , які я просто залишила біля столу , говорила дівчина .

- Майже ...Іра підняла на мене очі і нахмурилася .

- Щось сталося ?
Я просто знизала плечима у відповідь .

- Ти тільки прийшла ?

Спочатку я навіть не зрозуміла питання , а потім дійшло що я все ще стою у верхньому одязі . Навіть чобітки не зняла ...
Як це так ?Скільки ж я стояла на балконі ..?
А все цей поцілунок ... Блін.
Навіщо він це зробив ?

Поки Іра розгрібала мої сьогоднішні покупки, коментуючи кожен продукт , я зняла куртку , взуття , заколола волосся і заварила нам чай.

- Може розкажеш що сталося ? Вранці ти була більш веселою ...- подруга сіла на стілець і відпила гарячий напій .
- Адам приїжджав .

Я сказала це настільки тихо , що ледь сама чула. Наче повідомляла таємницю ,і боялася, щоб ніхто не почув.

- Сюди ? Сам ? Коли ? Що сказав ?

Ну , Ірка як завжди ... Подробиці, подробиці, подробиці...
Та я не відкривала деталі . Просто розповіла, як на вулиці перетнулися .І поцілунок ...я приховала .
Чому ?

- Сподіваюся , ти стала розумнішою , і послала його ?- ось тому й приховала .
- Можна і так сказати .
- І правильно . Молодець . Як він взагалі посмів сюди приїхати ?

В цей момент почувся звук мобільного дівчини, і я була безмежно вдячна вищим силам . По її обличчю відразу стало зрозуміло, що дзвонить Даня . 
А через секунду подруга вже зникла за дверима своєї кімнати .

В мене сил не було ні на що , тому я просто пішла до себе . Закривши щільніше двері , я сіла на диван і подивилася на стіну , на якій висіла карта .

Колись я позначала маленькими зірочками де я хочу побувати , але вже давно цього не роблю . 
Я перестала мріяти ? 
Ні , просто відклала свої фантазії на потім .Та зараз захотілося згадати ...

Франція , Японія , Китай , Греція , Норвегія , Хорватія , Австралія , Швейцарія, Канада ...та ще купа країн , які б я з задоволенням відвідала . 
Але було одне місце куди я хотіла найбільше . І мріяла про це вже дуже давно , напевно з підліткового віку .

Цією країною була Італія , а саме Венеція .
Мене вабило це місто величною архітектурою, неповторною атмосферою свободи й романтики , спокоєм каналів і гондольєрів .

На фото я роздивлялася собори , палаци , музеї , оперні театри і натовпи , які гуляли по площі святого Марка .

Бачила як між будинками в'ються вузенькі вулички , вимощені каменем , а туристи роздивляються місто  з річкового трамвайчика .

Я дивилася на картинки і уявляла, що вже знаходжуся в своїй мрії , спостерігаю захід сонця на площі Сан-Марко , слухаю драйвову музику біля Палацу дожей, а потім вибираю чудесні , загадкові дрібнички , з муранського скла , які заберу з собою на пам'ять .

Ось тільки можливості поїхати туди в мене не було , поки що ...А чи буде вона взагалі ?

Зробивши глибокий вдих я лягла на м'які подушки . Хай цієї ночі мені присниться Венеція .
Хай краще я прогулююся фантазіями , аніж побачу знову Адама ....

     ***

Ранок почався з жахливого грохоту десь на кухні , і я підхопившись вилетіла з кімнати .

Посеред кухні стояв Даня , в одних боксерах , і тримав в руках пусту тацю . А під його ногами лежала розбита чашка в калюжі кави...

На секунду я навіть відкрила рота від здивування . Навіть не думала, що у них з Ірою все так далеко зайшло ...

- Котику , я вже готова ...- почувся лагідний голос подруги з ванни .

А через секунду вона вийшла в халаті , та побачивши всю картину , подивилася на мене і зніяковіла.

- Вибач , мила . Я впустив твою каву .- усміхнувся Даня .
- Нічого ...я зараз приберу .- Іра швидко підбігла до хлопця і почала збирати розбитий посуд .

І , як мені здалося , вона пробувала прикрити майже оголеного кавалера .
Ось тільки Даню не дуже напружував мій погляд , хоч я і старалася не дивитися в його бік ...

Може я це просто вигадала собі , але в будь-якому разі , вирішила повернутися у свою кімнату , і дати цій парочці спокій.

На годиннику показувало майже шосту , отже можу повалятися в ліжку поки Іра буде збиратися на роботу і вони з Данею підуть .
Сподіваюся , хлопець не залишиться тут , за відсутності подруги ...

Але я помилилася , і зрозуміла це щойно за Ірою закрилися двері .

В мою кімнату тихо постукали і з-за дверей показалася Даніна голова.

- Ти вже не спиш ?- грайливо спитав хлопець .
- Дякуючи тобі , ні .- я відповіла і підтягла вище ковдру.

На мені була досить закрита піжама , яка складалася з футболки з коротким рукавом і штанів , та все одно було не комфортно перед ним .

- Я хотів запропонувати випити разом кави .

Хлопець говорив приязно , а сам вже роздивлявся мою кімнату . Не дивлячись на те , що я його сюди не запрошувала .

- Що це за позначки ?- він зупинився прямо наді мною, і розглядав карту світу.
- Плани на майбутнє .
- Хм... Чудові плани . Знаєш , я багато подорожував , можу розповісти , або навіть показати . При бажанні ...- його очі опустилися на мене .
І стало якось лячно...Наче він нічого такого не сказав , та від його тону пробігли по тілу мурашки .

- Ну , давай ... Кава холоне .- раптово він перевів тему і з усмішкою пішов до дверей .
- Чекаю на кухні.

Даня вийшов , а мені все ще було ніяково .
Що це ? Мені здалося ?
Навіть не знаю ...Ні , точно здалося . 
У них з Ірою все прекрасно , і видно з усього , стосунки розвиваються ...А я собі просто вигадую дурниці , ось і увижається маячня .