Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

— Ти впевнена, що тобі можна це їсти? — запитання Даміра мене застає раптово. А його зміст приводить у замішання. — Хіба лікарка не сказала тобі виключити жирну їжу й намагатися харчуватися виключно правильно? — уточнює на мій здивований погляд.

Я кліпаю кілька разів, не розуміючи, звідки він про це знає. Невже цікавився моїм здоров’ям?

— Не дивися на мене так, — вимовляє роздратовано. — У клініці, звісно ж, усі вирішили, що це моя дитина і я вислухав мільйон рекомендацій від лікарів. Заперечувати, що це не так, я не став. Сама розумієш чому.

— Мені здавалося, після влаштованого тобою скандалу всі співробітники клініки тільки те й робили, що пліткували й гадали, від кого я вагітна.

— Я вмію змушувати людей мовчати. Далі лікарняного коридору третього поверху ця історія не вийшла, — усміхається він так, немов пишається собою.

— Ясно, — киваю. — На добраніч, я піду, — беру склянку води й прямую до виходу.

— Еліно, — Дамір окликає, і я застигаю.

Спину пече від його погляду, але обернутися не наважуюся. Звісно, усе не могло закінчитися так просто. Я стискаюся, очікуючи чогось неприємного.

— Будь ласкава, виконуй вказівки лікаря, — вимовляє тихо, немов видавлює слова із себе. — Я не хочу знову отримати звістку про те, що ти потрапила до лікарні.

Я нічого не відповідаю, поспішаю підійнятися до себе. Ця розмова була надто дивною і пробудила в мені незрозумілі почуття.