Читати книгу - "Монети для патріарха"

Дар ас-сульх — букв. «земля договору», немусульманські країни, залежні від мусульманських.

Шопа — невеликий дерев’яний будинок із тесаного дерева або з різаних дощок.

Вішап — вірменська назва дракона, що проникла і в деякі інші кавказькі мови. Вішапи вміли керувати вітрами та буревіями.

Віли (самовіли) — опис віл у Дж. К. Ролінґ[93] та М. Семенової значно відрізняється від описів у міфах південних слов’ян. Зокрема, в оригіналах настійно стверджується, що віли мали кінські або ослячі ноги.

Смок — польська та білоруська назва дракона.

Тугра — монограма. У мусульманській культурі вживалася замість герба, зокрема ставилася на печатках. Хоча існували у мусульман і звичайні герби.

Длінник — залізний прут або батіг із вплетеними шматочками металу, яким били піднятого на дибу.

Арабська абетка — офіційно в ній немає літер для позначення голосних звуків, проте три найбільш уживані голосні позначаються знаками над рядком. Так звані «почерки» (тобто форми написання літер) арабської мови відрізняються один від одного набагато більше, аніж написання наших літер кирилицею та сучасним, громадським шрифтом.

Біле море — Егейське.

Ятак — селянин, який допомагає гайдукам.

Аскер — солдат.

Джебелій (від слова «джебе» — кольчуга) — дружинник турецького феодала.

Ені-чері — букв, «нове військо». Інші народи вимовляли як «яничари».

Джебраїл — так на Сході вимовляли ім’я архангела Гаврила.

Ренегат — християнин, який прийняв іслам.

Ато (або заанушана) — у турецьких легендах слідопит-ворожбит, який може по слідах людини вгадати про неї все суттєве. Буквальне значення цих термінів не зміг розгадати навіть такий фахівець, як академік В. О. Гордлевський. Перший з них точно нетюркського походження, можливо, тягнеться із сивої давнини. Другий, скоріш за все, запозичений з давньоперської мови (дякую співробітникові Бахчисарайського музею О. Гайворонському за консультацію).

Індійські цифри ми називаємо арабськими. Проте Мусій в Єгипті чув справжню назву. В Україні описаного часу арабсько-індійські цифри вживалися рідко, хоча й частіше, аніж у Росії. Часто цифри позначали літерами (літери кириличної абетки мали цифрове значення), траплялося, вдавалися до римських цифр.

Смичок — довга, вузька, здебільшого сильно викривлена шабля.