Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська"

Посеред порожнього, добре освітленого вуличними ліхтарями бульвару босонога Тіна, що сиділа на лавці, здавалася Еріку зворушливо беззахисною і такою гарною, що він не міг надивитись на неї. Він розумів, що обманюється і ця дівчина інтриганка, авантюристка, спокусниця. Їй не можна вірити, а тим паче довіряти. У ній немає щирості, і все, що вона робить, часто добре продумана вистава. Можливо, і зараз Тіна в образі вразливої, нещасної жертви обставин. Адже йому захотілося пожаліти її.

Але все брехня!

Ще вчора вона хизувалась серед золотої молоді університету, а сьогодні старанно зображала з себе офіціантку.

Все недарма!

Ерік підозрював, що вона затіяла чергову гру і тепер він сам з якоїсь причини став об'єктом її уваги.

Як би там не було, але юнак весь вечір не міг дочекатися моменту, коли залишиться наодинці з нею і поставить пряме запитання: навіщо їй знадобилося розігрувати офіціантку на банкеті, який влаштовувала його родина?

Так, вона не відповіла йому. Чому? Тому що правдива відповідь відштовхне його. Ерік припустив: Тіна дізналася, що він не злиденний, яким вважала його спочатку. Зрозуміла, що згаяла свій шанс, як завжди самовпевнено вирішивши зробити спробу обкрутити найзавиднішого нареченого у всій країні. Це цілком у її характері, розмірковував він.

Адлер згадав її слова: «Я люблю Ганса, а твої поцілунки мені огидні». Він відчув, як його накрила хвиля дикого обурення. Тіна багато разів ображала його, даючи зрозуміти, що їй не цікавий бідняк. Так от тепер їй нічого не світить! Він нізащо не дозволить цій стерві обдурити себе!

Але Ерік знову несвідомо задивився на неї. Тіна зводила його з розуму своєю красою. Він відчував, як у грудях голосно б'ється серце, відчував, як пристрасть лавою закипає в душі. В голові не було жодної пристойної думки. Від грубувато-пристрасного потягу до Тіні йому зносило дах. Він хотів поцілувати ці чуттєві губи прямо зараз. Шалено хотів стягнути з неї трусики, бюстгальтер і насолодитися видом прекрасного оголеного тіла.

Можливо, немає сенсу бути надто категоричним? Заради сексу з нею він був готовий вплутатися в невелику авантюру. Один раз. Просто підіграє їй і все. Вдасть, що не розуміє, чому вона змінила своє ставлення до нього, і дозволить звабити себе. А потім вчинить з нею так, як вона на те заслуговує.

Ерік неквапом підійшов до Тіни. Вона вже заспокоїлася і тепер була здатна сприймати його голос та присутність. Принаймні йому так здалося. Її обличчя набуло звичного серйозно-зосередженого виразу. Тіна кинула на нього гордий запитальний погляд і запитала:

– Насолоджуєшся моментом моєї слабкості?

Ерік посміхнувся.

– Жартуєш? Та я терпіти не можу плаксивих панночок. Бачила б ти себе збоку: розбухле від плачу обличчя, спухлі повіки, волосся розпатлане, обличчя в червоних плямах…

Тіна схопила свою сумочку і запустила нею в Еріка. Він спритно ухилився від предмета, що летів прямо в голову, і розсміявся. Якщо злиться, значить, прийшла до тями.

– Гад! Ненавиджу тебе! – Злобно прошипіла Тіна.

Ерік підняв сумочку, зробив кілька кроків і, присівши навпочіпки перед Тіною, що сидилп на лавці, подивився прямо їй в очі.

– Вибач, що поводився неприпустимо грубо, агресивно, по-хамськи і викинув твоє взуття.

Тіна, схоже, не була готова до такого повороту і розгублено дивилася на нього.

– Можна, я відвезу тебе додому? – Запитав Ерік ласкавим тоном і дозволив собі дбайливо заправити за її вушко пасмо, що вибилося з зачіски.

Вона похитала головою і категорично заявила:

– Ні.

Ерік насупився:

– Чому?

– Бо мені нема де жити.

Тіна мить дивилася в його очі важким поглядом, не відриваючись. Вона вважала: краще сказати правду, хай і соромно зізнатися, але, можливо, тоді він відчепиться від неї.

Ерік не подав виду, але зрадів. Значить, він не схибив: Тіна спеціально розігрує драму. Потрібно визнати, що грала вона дуже переконливо.

– Тоді поїдемо до мене, – заявив хлопець, підозрюючи, що вона посперечається з ним, але зовсім небагато, набиваючи собі ціну.

– Мені дуже хочеться послати тебе кудись подалі, Адлер. Але не можу! Мені нема куди йти. Я у безвихідному становищі. Зрозуміло? – сказала Тіна, опустивши очі.

Вона намагалася приховати свій сором і розпач.

– А ще хочу спати, і мені все одно де лягти.

«…і з ким…» – подумки додав Ерік.

Тіна повільно піднялася з місця, перемагаючи біль, що посилюється, і немислиму втому.

Коли Ерік підхопив її на руки і поніс, Тіна була йому навіть вдячна за турботу. Топати босоніж холодним тротуаром назад до машини не було ні сил, ні бажання. Вона поклала свою голову йому на плече. У його обіймах було тепло, затишно, від нього приємно пахло дорогим парфумом. Тіна вдихала цей чоловічий аромат справжньої спокуси і ловила себе на думці, що його близькість хвилює її проти волі, позбавляє спокою. Але завжди, коли вона думала про нього, з'являлося це дивне, тривожне передчуття чогось поганого, ніби опинялася в пастці чи глухому куті, з якого немає виходу. Повіки важчали, вона заплющила очі лише на кілька секунд і провалилася в сон.