Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

Минула доба з того часу, як ми зустрічалися з сиренами, і чим швидше наближався призначений вечір, тим виразніше ставала моя тривожність.

Я повільно входила в ритм життя Лілі, і існування без жодної зручності сучасного світу вже не здавалося таким складним. По чергову величезну порцію їжі ми з дівчиною ходили в те кафе. Там же могли скористатися Wi-Fi, вбиральнею та підзарядити свої телефони: розетка виявилася прямо біля столика, що завжди був зарезервований за Лілі. Ось тільки питання з душем мене все ще напружувало. Мені було просто необхідно хоча б 10 хвилин постояти під теплими струменями води. Дівчина повела мене у фітес-зал – він справді знаходився прямо в її будинку, через два ґанки від під'їзду – і ми пішли до розкішних душових. І це без ноти сарказму: після душа в гуртожитку цей був гідним вищих похвал. Незважаючи на це, все-таки мені було не по собі.

– Поверхом нижче мешкає молодий чоловік. Він постійно у роз'їздах країною, – сьогодні вранці несподівано заявила Лілі після моїх бідкань. – Його практично не буває вдома, а щосуботи у нього у квартирі працює клінінг.

– Дуже цікаво, – розгублено протягла я. – Але навіщо мені ця інформація?

– Я там іноді господарюю, – знизала плечима Лілі і блаженно додала: – У нього таке величезне джакузі.

– Що?! – мої очі вилізли з орбіт. – Ти хочеш сказати, що вламуєшся в чужу квартиру, щоби прийняти там ванну?

– А що тут такого? – здивувалась вона. – Хазяїна все одно майже ніколи не буває, грошей у нього багато, раз не здає квартиру, а сантехніка, до речі, ламається, якщо нею довго не користуватись. Тож я йому взагалі послугу роблю.

– Ото вже ні. Я проти такого.

– Ну, як знаєш. Моє діло запропонувати.

На цьому наша розмова закінчилася, а я змирилася з необхідністю покупки абонементу в фітнес заради щоденного душу.

Ближче до вечора всі дрібниці повільно покидали мої думки, а замість них у голові починали зароджуватися неприємні перспективи майбутнього задуму. А особливо все це перестало подобатися після того, як Лілі несподівано промовила:

– Потрібно підібрати тобі відповідне вбрання.

– Пробач, що?

– Я, звісно, нічого не маю проти, – підняла брови дівчина, – але в тому одязі, що ти носиш щодня, нас навіть по особистому запрошенню власника клубу не пустять. А навіть якщо й пустять, ти привертатимеш стільки уваги, що ні про яке завдання не йтиметься.

– У мене взагалі є кілька нарядних і більш відвертих речей. Так би мовити на вихід.

– Не ображайся, – кинула вона. – Просто те місце, куди ми йдемо, вимагає певного дрес-коду, – дівчина попрямувала до своєї кімнати і звідти крикнула мені: – Проходь. Зараз підберемо тобі щось досить стильне для тамтешнього контингенту та стримане для твоєї скромної персони.

Переступала поріг я трохи невпевнено. Лілі досить мало розповідала про себе, і заходити до її кімнати здавалося порушенням її кордонів. Озирнувшись, я побачила що спальня, як і вся решта квартири, також напівмебльована. Тут знаходилося ліжко, дзеркало в повний зріст і трельяж, заставлений різноманітними дрібничками. Лілі виявилася в окремій гардеробній. Широкі полиці від підлоги до стелі були заставлені величезними коробками. Окреме місце відведено, звичайно ж, самому одягу: гардероб дівчини був вельми багатим. Вона довго перебирала і перегортала вішаки, шукаючи підходяще вбрання. Нарешті витягла з усіх одеж одну сукню і простягла її мені.

Я швиденько переодяглася і поглянула в дзеркало. Диво, як правильно підібрана та ідеальна у своєму дизайні річ може настільки підкреслити зовнішність людини. В цій сукні відчувалася дорожнеча і стиль. Чорна приталена сукня з широким квадратним вирізом, що відкривав мої гострі ключиці. Від стегон вона трохи розширювалося, не підкреслюючи їх, але при цьому роблячи ноги довшими і стрункішими, а талію вужчою. Рукави були об'ємними та закривали руки майже до кінчиків пальців. Довжина була майже на межі допустимого, але виглядало це настільки гармонійно, що здавалося сукня не розпусна, а навпаки стримана.

Поки я заворожено розглядала себе в дзеркалі спальні, Лілі вийшла з гардеробу вже одягненою. Тепер я заворожено дивилася на неї. Вбрання дівчини було чимось середнім між зухвало та суворо. Чорний, як і весь одяг, шкіряний корсет облягав та підкреслював форми, при цьому був досить коротким, і смужка талії залишалася оголеною. Штани-палаццо на високій посадці в тандемі з десятисантиметровою шпилькою підкреслювали довгі ноги і шикарну фігуру. Образ довершувався піджаком в оверсайз стилі, який, як не дивно, робив Лілі жіночнішою.

– Ми з тобою сьогодні total black, – зображуючи американський акцент, промовила я.

– Залишилась пара штрихів. Тобі підійде.

Дівчина простягла мені підвіску з темно-зеленим каменем і передала туфлі на трохи меншому підборі, ніж її. Сама вона закріпила на шиї широкий чорний чокер з імітацією корсетної зав'язки спереду, стрічки від неї гарно звисали на декольте.

– Потрібно ж додати щось сміливе, – підморгнула вона.

– А що шкіряного корсету було замало? – іронічно уточнила я.

– Не дотягувало до необхідного рівня.

Я дивилася на наше віддзеркалення. Флюїди, що розходилися від нас, були майже відчутні. Я навіть вигадала нам історію: дочки мільйонера вирішили пройтися найкрутішими вечірками.